Проект-плагіат в Києві:
- Плагіат — привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора
Жертва плагіату - Будинок Cartier в Нью-Йорку, спроєктований архітектурним бюро A.Masow:
- Чи обов’язковий статус пам’ятки для збереження історичних будівель?
- Чому у будинку на Саксаганського, 76 не було ніякого захисного статусу?
- Історико-архітектурний опорний план Києва, проект 2015 р.
- Історико-архітектурний опорний план Києва, проект 2020 р.
- ДБН Б.2.2-3~2012 Історико-архітектурний опорний план
- Положення про Департамент охорони пам'яток КМДА
- Реакція Департаменту охорони пам'яток КМДА на знищення цінної історичної забудови Києва
- Інтерв'ю із власником знищеної будівлі цінної історичної забудови
- Жертва плагіату - Проект Cartier in Manhattan, New York
Back to TopСтаття Георгія Могильного в ФБ, від 2009-09
Щодо ситуації зі знесенням в четвер історичного будинку на вулиці Саксаганського, 76 (який був останнім будинком на вулиці, що зберігся із забудови середини ХІХ століття), і взагалі питання збереження історичних будівель, що не мають статусу пам’ятки.
Я зупинюсь на двох питаннях:
1) Чи обов’язковий статус пам’ятки для збереження історичних будівель.
2) Чому у будинку на Саксаганського, 76 не було ніякого захисного статусу.
1. Чи обов’язковий статус пам’ятки для збереження історичних будівель
Відповідь на перше питання: статус пам’ятки не обов’язковий, а заклики всі історичні будівлі в Києві зробити пам’ятками неконструктивні, на реалізацію цього потрібні роки, якщо не десятиліття, за цей час велику кількість історичних будівель просто знесуть, а в результаті отримаємо лише знецінення статусу пам’яток.
Справа в тім, що для збереження подібних історичних будинків, що є частиною душі Києва, але самі по собі не є достатньо видатними для пам’ятки, є окремий статус – цінна історична забудова. Нажаль, це врегульовано лише на рівні нормативів і законом не закріплено, але навіть за таких умов можна швидко захистити історичні будівлі.
- Чинний ДБН Б.2.2-12~2019 Планування і забудова територій у п. 3.69 дає визначення цінної історичної забудови:
Відповідно до п. 13.2.4, в зонах охорони пам’яток та в історичних ареалах заборонено знесення цінної історичної забудови, а її реконструкція дозволяється лише у виключних випадках і за умови дотримання ряду вимог. Сама цінна історична забудова визначається і зазначається в історико-архітектурному опорному плані.
А тепер перейдемо до другого питання.
2. Чому у будинку на Саксаганського, 76 не було ніякого захисного статусу
Після протестів у 2014 році проти ІАОП часів Черновецького-Попова, у розроблений в 2015 році новий ІАОП було додано (згідно вимог ДБН Іст-арх опорн план, 2012 ), крім іншого, саме цінну історичну забудову (зображено на кресленні проекта).
Як ви вже мабуть здогадалися, будинок на Саксаганського, 76 (як і багато інших) саме таким там і був.
- Проект Історико-архітектурного опорного плану (ІАОП) Києва від 2015 р.
%20%2B%D1%83%D1%81%D0%BB%20%D0%BE%D0%B1%202.jpg)
- Фрагмент тексту
- Фрагмент креслення
Але одна справа, це передвиборчий піар Кличка і Солідарності з грою на публіку і обіцянками виборцям, а затвердження нехай не ідеального, але дуже невигідного забудовникам ІАОП вже обраним міським головою Кличком і більшістю в Київраді – це вже зовсім інша справа.
Пам’ятаєте, скільки вже в цю каденцію Кличка було обіцянок заборонити висотне будівництво у центрі? Рік назад Кличко навіть проект рішення про мораторій подавав. Але все це було профанацією і черговим передвиборчим піаром, адже подібні мораторії прямо суперечать законодавству України.
Але ще у 2016 році Кличко і більшість могли ЗАКОННО заблокувати всю цю будівельну анархію в історичному центрі (і не лише в ньому) і зберегти кипу історичних будівель, на кшталт знесеної в четвер: їм для цього було достатньо затвердити проект змін до чинного Генплану, який включав би в себе лише той самий, розроблений у 2015 році під тиском громадськості, ІАОП.
І з моменту такого затвердження, всі висотні обмеження і захист цінної історичної забудови ставали обов’язковими для забудовників, бо Генплан обов’язковий для виконання. А нема затвердженого ІАОП – нема ані цінної історичної забудови, ані обмежень по висоті.
Але цей ІАОП, який містив і цінну історичну забудову, і дисгармонійні будівлі, і досить жорсткі обмеження висоти забудови в історичних ареалах, був "злитий в унітаз".
Його не просто не затвердили – його викинули, а замість нього у 2019 році дістали фактично той самий ІАОП часів Черновецького-Попова, проти затвердження якого кияни протестували восени 2014 року.
І в ньому замість цінної історичної забудови лише скарги на погані закони, і замість обмежень висоти – теж скарги, що законі погані. Тобто, в інтересах забудовників зробили чергову профанацію – під виглядом ІАОП розробили документ, який нічого не обмежує і нічого не забороняє.
А Кличко просто знову обіцяє врятувати історичну спадщину, як вже обіцяв на виборах у 2014 і у 2015 роках.
- Правильний Опорний план 2015 р. (проект)
- Новий-старий Опорний план 2019 р. (проект) - цінна історична забудова відсутня (невиконання вимог діючого ДБН)
Експлікація до Основного креслення:
Зміст тому Переліки опорного плану 2019 р.:
5. ДБН
Фрагмент
6. Положення про Департамент
- Про призначення директором Департаменту охорони пам'яток О.Никоряк , 2018
- Положення про Департамент охорони культурної спадщини Києва, 2018
Фрагмент Типового положення від Кабміну:
Фрагмент Положення про Департамент:
7. Реакція КМДА
7-1) Новини
- Новини 2020-09-24
7-2) Лист-відповідь від 2020-09-24
8. Інтерв'ю із власником будівлі
Ми поговорили з власником садиби на Саксаганського, який її зніс. Він вважає, що зберегти будівлю було неможливо
Дата публікації: 28.9.2020 Розділ: Соціум Автор: Володимир Хенгістов
24 вересня на вулиці Саксаганського у Києві був знесений будинок Лошевича — двоповерхова історична садиба, яка, за словами краєзнавців, простояла тут щонайменше півтора століття.
Це був один з найстаріших оригінальних будинків району, який виник в Києві в середині ХІХ сторіччя.
З’ясувалося, що на її місці планують звести «адміністративну споруду», з’явився і паспорт майбутньої забудови: п’ятиповерховий будинок з цегляно-скляним фасадом.
«Хмарочос» зустрівся з бізнесменом Арменом Варданяном, який минулого 2019 року придбав цю садибу, а нещодавно замовив проєкт її реконструкції. Він розповів, чому вирішив реконструювати стару будівлю, скільки підбирав архітектурні рішення для нової — і як хоче порозумітися з обуреними містянами.
***
Садибу Лошевича знесли у той же день, коли Київрада мала проголосувати за виділення землі власникам ще сімох історичних будинків — фактично, для подальшої їхньої забудови.
Це дуже дивний збіг. Я придбав цей будинок ще у листопаді 2019 року — і тоді купував його лише для того, щоб здавати в оренду. Але з ним майже одразу розпочалися проблеми…
Раніше на Саксаганського та Жилянській було кілька таких невисоких будівель. Їх знесли ще у 1980-90 ті роки.
Тобто спершу реконструкція не планувалася?
Це рішення прийняли тоді, коли у стінах стали з’являтися нові тріщини, а цегла, що одного разу обвалилася з будинку, мало не травмувала перехожого. Та й орендаторам — ветеринарній кліниці, медикам, «Новій Пошті» — стало просто неможливо там працювати через аварійні комунікації. Вода, світло, каналізація, інженерні мережі — все це потрібно було робити заново.
Попередній власник цим не опікувався?
Коли ми провели технічне обстеження будівлі, то було просто незрозуміло, як вона взагалі простояла весь цей час. Думаю, це могли б підтвердити всі, хто бував всередині та бачив, як тут буквально кришилися стіни. На жаль, люди, які володіли будинком до нас, мало цим переймалися. Фактично, він вже давно виконав свою функцію.
Але можна було провести реновацію будинку, зберігши його оригінальну архітектуру.
Так виглядала садиба у 1980 році. Фото: Василь Галайба
Ще на етапі придбання будівлі, ми старанно вивчали всю її документацію, зверталися до Міністерства культури та пам’яткоохоронців, для нас це було принципово. Але звідусіль отримали відповідь, що він не є — і ніколи не був — пам’яткою культурної спадщини. Його навіть не пробували вносити в реєстр.
Зазвичай цей процес дуже тривалий: поки будуть зібрані всі документи та пройдені всі інстанції, може пройти кілька років. Службовців, які опікуються пам’ятками, надто мало, а платять за цю роботу копійки.
Скажу чесно: я не бачив у ній (садибі — ред.) жодної архітектурної цінності. Так, це стара будівля. Але якби ж вона хоч була у хорошому стані… Та після технічного обстеження стало зрозуміло, що реконструкція була єдиним можливим варіантом. А от поряд із нашою будівлею, з обох боків, вже пам’ятки культурної спадщини: саме їх потрібно охороняти, захищати від руйнування та спотворення. І, до речі, їхні жителі підтримують наш проєкт…
Ви багато з ними спілкувалися?
А я — теж місцевий мешканець, живу в Києві з 1993 року, мене і мою родину знають всі сусіди. Я дуже люблю Київ, я проти скляних бізнес-центрів і одоробних висоток на його красивих вулицях.
Але чому підтримують сам проєкт?
Наш проєкт передбачає, що ще до початку будь-якого будівництва ми зміцнимо фундаменти їхніх будинків-пам’яток, які вже «пливуть» — і ніхто з цим нічого не робить. Тож це стало нашим зобов’язанням. Вони, натомість, запропонували нам, яка організація при Мінрегіоні може зробити для цього експертизу, щоб її висновки вже ніхто не піддавав сумніву. Крім того, наш проєкт зберігає архітектурний ансамбль вулиці: він не лізе вгору, йде на рівні сусідніх будинків, налічуючи лише п’яти поверхів, це принципово. Відтак, ця частина Саксаганського залишиться зручною і красивою, мешканцям це подобається. А так би сюди міг зайти інший забудовник, щоб вигнати, приміром, чергового «монстра». Тож вони (жителі — ред.), нас навіть підганяли: мовляв, хлопці, будуйте вже швидше! Тож зараз ми плануємо розпочати геологічні роботи, щоб зрозуміти, як саме потрібно буде укріплювати і наш фундамент, і їхні. Це також одна з причин, чому потрібно було реконструювати будинок.
Якою ви бачили нову будівлю в цьому місці?
Мені дуже подобається, як виглядають будинки в центрі європейських міст: комфортні вулиці, небагато поверхів, ніхто не нависає над сусідом. Тому і завдання було — проєктувати не вище сусідніх будинків. Але мені також хотілося, щоб будівля була красивою, мала свій стиль, тому я вирішив, що фасад має бути оздоблений цеглою. Архітектор ще додав у проєкт скла, мовляв, такі тенденції у Києві.
При цьому вже запримітили, що він дуже схожий на будинок Cartier в Нью-Йорку, спроєктований архітектурним бюро A.Masow
Це потрібно буде запитати у архітектора, який підготував саме такий варіант. Він нам сподобався найбільше з усього, що пропонували, але, насправді, для мене не принципово, яким буде фасад. Так, ми вже вклали гроші у проєкт, але я готовий вкладатися і в його коригування, вислухати пропозиції киян, виставити варіанти на обговорення. Важливо, щоб будинок формував єдиний ансамбль, але виглядав сучасно, не псевдоісторично. Також слід сказати, що тут ми відмовилися від підземного паркінгу. Я проти того, щоб рити такі котловани серед історичної забудови і додатково руйнувати її фундаменти.
Неподалік від вашого об’єкта, на Жилянській, інший забудовник отримав через суд дозвіл на проєктування 35-поверхівки, хоча його також обмежували дев’ятьма поверхами.
Я тільки за те, щоб нас контролювали і бачили, що від свого слова ми не відступаємо. Тут історичний ареал, у нас є зобов’язання перед сусідами — і відповідальне бачення, якою має бути наша вулиця. Ми не женемось за квадратними метрами і комерційними площами.
Останні роки резонансні проєкти стали виносити на розгляд містобудівної ради КМДА, хоча з юридичної точки зору її повноваження не надто зрозумілі.
Якщо це буде прийнятним для громадськості — без проблем. Або можна провести архітектурний конкурс… Я взагалі доволі довго, кілька місяців, вибирав остаточний варіант нового будинку. І не знаю, який врешті-решт сподобається людям. Але, в будь-якому разі, всі інші варіанти фасадів будуть набагато дешевшими, ніж той, який ви бачите на паспорті. Зараз має бути фасад з цегли ручної роботи, причому з усіх боків будівлі.
На проєкт якось впливає те, що місто відмовило вам у купівлі земельної ділянки під садибою?
Жодним чином, ми залишилися просто її орендарями. Частина цієї ділянки знаходиться на червоній лінії, тому її придбання було неможливим.
9. Проект - Cartier in Manhattan, New York
