Узурпація держ влади та Внутрішня окупація

Корд., фрагм 4


Головна проблема України - Внутрішня окупація через узурпацію влади та знищення держ інститутів. Корупція "по українськи" це наслідок та форма рентної економіки

  • «Внутрішня окупація» - прихід до влади групи меншості, соціальне становище, свідомість та інтереси яких відповідно прямо суперечать більшості

Зміст link-in

  1. Конституція про Узурпацію держ влади
  2. Конституція про Повноваження Президента, ст. 102, 106
  3. Президент - Компетенція, повноваження та акти
  4. Президент - Офіс Президента України (ОПУ), повноваження керівника ОПУ
  5. *Президент - Рада національної безпеки та оборони України (РНБО)
  6. ...
  7. ...
  8. Верховна Рада України
  9. Кабінет міністрів України
  10. ...
  11. *Місцеві адміністрації - КМДА (Київ)
  12. ...
  13. ❌ ст - Велике "відбудівництво" - Крадівництво-2А. Вишневський, 2022-04-28
  14. ❌ ст - "Україна зараз на межі єкономічного колапсу", І. Уманський, 2022-06-10
  15. ❌ ст -"Спартц проти Єрмака" Т. Силіна, 2022-07-13 [ЗТ]
  16. ...
  17. Файли (документи)
  18. Література - Гельман, Кордонский, Мадьяр

BtT Back to Top


❎ АНОТАЦІЯ

лого - ЧужСрНас (5)  +рамка +СлНар 360

 

Зміст link-in

  1. "Організована Система безвідповідальності держ влади, яка інституціоналізована Конституцією", П. Кульпа
  2. "Соціальний устрій нинішньої України - "Демократичний ФЕОДАЛІЗМ", В. Пекар
  3. Застереження - "Крах проекта создания российского государства", П. Щедровицкий, 2022-07-18 инт 

BtT Back to Top


а-1)

Організована система безвідповідальності держ влади, яка інституціоналізована Конституцією, П. Кульпа

инт - П. Кульпа  про Организацию и Гос-во, 2021-10

инт - П. Кульпа  про Организацию и Гос-во, 2021-10 фрагм-1

BtT Back to Top


а-2)

Соціальний устрій нинішньої України - "Демократичний ФЕОДАЛІЗМ", В. Пекар

ст - Пекар 2018-10-04 Демокр феодалізм 5с_Страница_1

ст - Пекар 2018-10-04 Демокр феодалізм 5с_Страница_2

ст - Пекар 2018-10-04 Демокр феодалізм 5с_Страница_3

ст - Пекар 2018-10-04 Демокр феодалізм 5с_Страница_4

ст - Пекар 2018-10-04 Демокр феодалізм 5с_Страница_5

BtT Back to Top


а-3)

Застереження - "Крах проекта создания российского государства", П. Щедровицкий, 2022-07-18 инт 

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_01

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_02

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_03

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_04

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_05

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_06

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_07

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_08

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_09

Щедровицкий 2022-07-18 инт_Страница_10

BtT Back to Top


а-4)

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_1

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_2

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_3

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_4

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_5

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_6

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_7

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_8

Иноземцев 2021-05-11 КоммГос_Страница_9

BtT Back to Top


BtH Back to Home


❎ ПЕРЕДМОВА

Ефект Даннінга-Крюгера в чильниках влади України

  • Три публікації, ст - [Times] 2022-04-28  Зеленський інт 1, 2 +Єрмак

Зміст link-in

  1. Зеленський 2022-04-28  інт [Time]
  2. Зеленський 2022-04-28  Inside Zelensky's World [Time]
  3. Єрмак 2022-04-28  про НАТО та безпеку [Time]
  4. Файли

BtT Back to Top


п-1)

  • Зеленський 2022-04-28  інт [Time]:

Старший кореспондент TIME Саймон Шустер провів розмову з президентом України Володимиром Зеленським 19 квітня 2022 року в Адміністрації Президента в Києві. Нижче наводиться відредагована стенограма їхньої розмови.

Ш: Учора ввечері Ви оголосили про початок операції битви за Донбас, за Схід України. Ви вірите, що це буде вирішальна битва?
З: Вони довго збирали своє угруповання. …
Зараз ми бачимо, що це відбулося, з точки зору їхньої готовності, з точки зору їхніх планів, з точки зору того, як ми розуміємо їхній військовий задум.

Ш: Але битва за Донбас буде вирішальною у цій війні, як Ви вважаєте?
З: Я вважаю, за багатьма показниками – так. Я б охарактеризував цей період війни в такий спосіб. Ми маємо справу з серйозною загрозою у багатьох напрямках. Більшість нашої армії зосереджена на Сході нашої країни, сьогодні на Сході та на Півдні.
У будь-якому випадку, вони точно будуть налаштовані на максимальні руйнуваннями з їхнього боку. Тому що вони розуміють, що це є наше ядро. Це вплине на наш діалог. Це вплине на розміщення фігур на дошці в цій грі. Це вплине, на мою думку, на цілісність нашої армії так само, як і на цілісність їхньої армії. Якщо ми вистоємо, у що я щиро вірю, як громадянин, патріот і Президент цієї держави, то для нас це буде вирішальний момент. Переломний момент.
З погляду наступних кроків, включаючи дипломатію. Більшість нашої армії знаходиться там і є багато жертв. Це завжди має вплив. Мабуть, не сильно впливає на військове керівництво Російської Федерації. Але точно впливає на нас, тому що я серйозно ставлюся до кількості людей, які можуть загинути від такої повномасштабної битви.
Read More: Inside Zelensky’s World

Ш: Дозвольте запитати Вас про одну частину цієї битви. Сотні ваших військових в облозі в Маріуполі, всередині сталеливарного заводу «Азовсталь», разом із багатьма цивільними. Ви розмовляли з ними?
З: Ми у щоденному контакті. Хтось із нас розмовляє з ними по телефону. Я розмовляв із ними вчора чи позавчора. Іноді це телефоном, іноді вони пишуть повідомлення.

Ш: Пишуть Вам безпосередньо?
З: Так, безпосередньо мені. Я отримую їхні смс. Іноді вони мають питання. Десь питання справді складні. Їм справді дуже важко. Вони — сильні люди. Багато із цих хлопців загинуло. Також у них на руках сотні поранених людей, яким потрібний догляд.
Є багато напрямків щодо яких ми спілкуємося. Насамперед про те, як вони тримаються і про те, що вони реально знають, що вони тримають. Це не просто шматочок цього заводу, «Азовсталь», чи навіть Маріуполь. Це символізм цієї ситуації. Це і бажання (ворога) зламати один із хребців нашого хребта.

Для росіян це символ. Тому вони й продовжують ці постійні ігрища, ці криваві ігрища, де вони кажуть, що готові на обмін, кажуть, але нікого не міняють.
Як я це бачу, вони діють так, щоб максимально принизити людину, перетворити її на змореного голодом… так, ми хотіли обміняти наших поранених. Ми в процесі і я думаю, що може у нас навіть і вийде. Там мирні люди, мирні мешканці, які заблоковані, поранені та вбиті.

Ш: Ви могли б розповісти більше про комунікацію з людьми, які там перебувають?
З: 36-ій (морській) бригаді було справді складно. То була катастрофа. Ні їжі, ні води, ні зброї. Нічого. У них все закінчилося. Ми намагалися одне одного підтримувати. (Їхній командир) мені пояснив ситуацію. Хлопці нікуди не могли відійти. Не могли ні атакувати, ні захищатись, бо просто не могли кинути друзів. Ось такі ситуації. Ситуація людська. Емоційна. Ситуація, коли людям просто потрібна підтримка.

Ш: Давайте поговоримо про початок вторгнення. Та перша ніч 24 лютого, як мені розповідали люди з Вашої команди, були спроби штурму Офісу Президента. Були вуличні бої зі зброєю. Можете згадати цю ніч, будь ласка?
З: Ну, мабуть, фрагментарно щось я пам’ятаю. Дні в якийсь момент стали схожими наступний на попередній. Перші дні були складними для всіх. Мені здається, ми всі були приблизно в однакових обставинах. Всі в Україні, лише з різним рівнем відповідальності. А відповідальність тисне на тебе з точки зору фокусу над пріоритетами та відкиданням всього зайвого. Ти вже розумієш, що це війна, а не думаєш про її симптоми. Ти все це вже зрозумів. Ти розумієш, що на тебе дивляться. Ти знак. Ти маєш діяти саме так, як має діяти лідер держави. Тому, звісно, я пам’ятаю моменти цієї ночі. Вибухи. Діти.

Ш: Які діти?
З: Мої. Ми їх збудили. Було голосно. Щось вибухає там і таке інше. Ну зрозуміло. Я приїхав до офісу. Загалом, більшість з нас зібралася. Почали дуже швидко діяти.

Ш: Ваша родина теж була тут у той момент?
З: Так. У всіх у нас сім’ї. Усі ми живі люди. Ну і якось треба було швидко ухвалювати рішення. На сьогоднішній момент, я вважаю, що всі дії спеціально, або деякі випадково, були ухвалені правильно.

Ш: Безперечно. Ми ж тут сидимо.
З: Ви колись їздили на великій швидкості?

Ш: Бувало.
З: І в мене теж був такий вік за кермом. І в цей момент на великій швидкості вночі, коли темно – питання фокусу. Якщо ти відволікатимешся, що когось, хто біжить за вікнами, світить, кричить, або махає руками – якщо ти на все це відволікатимешся, шанси твої доїхати до мети низькі. Рівні може не нуля, але дуже низькі.
Це приблизно те саме. Потрібно було зосередитись на головних речах. Що ми маємо зараз зробити, як організуватися і головне, як об’єднати нас усіх. Я вважаю, що до цього вторгнення суспільство було у якомусь форматі поділено. Єдиного кулака не було. Але він з’явився. Вважаю, що це дуже важливо. Їх набагато більше, але тоді нам просто треба бути єдиним цілим. Немає іншого шансу.

Ш: За часи вторгнення, коли Ви вперше покинули Офіс Президента?
З: У перші дні виїхав. У перші дні я виїхав без фото чи якихось там історій. Охорона мені сказала: дивись, якщо ти хочеш поїхати, ми не маємо ніде це фіксувати. Ця історія була без прес-служби. Ми поїхали подивитися на наші пости, наших військових та як вони працюють. Проїхалися непогано.

Ш: Ваша охорона напевно божеволіла.
З: Так, вони божеволіли. Але там далі вже не можна було їхати, бо там був висаджений у повітря міст, яма і там уже неможливо. Але це вже за блокпостами.

Ш: Навіщо Ви туди поїхали?
З: Хотів подивитися, як там. І хотів поспілкуватись, як там себе взагалі люди почувають на блокпостах.

Ш: А потім була поїздка за борщем?
З: Ну, взагалі борщ був супер! Я його й досі пам’ятаю.

Ш: Ви поїхали на блокпост, а вони готували борщ?
З: На блокпосту мужик крутий був. Взагалі, яка іронія долі. До тероборони, до хлопців приїжджає чоловік щодня. Він мешкає десь там в селі. Він просто готує борщ без жодних запитань та відповідей. Він каже, як ненавидить росіян. А ще каже, що він виступав у СРСР. Показав свої медалі у багажнику. Так, він возить свої медалі. Прекрасна людина, бо ця людина точно знає, що вона робить. Я взагалі люблю людей, які знають, для чого вони прожили день. …Ця людина прокидається щодня, готує борщ та приїжджає до хлопців на блокпост і просто їх годує. І дав мені. Ось так добре ми поїли борщу із хлібом. Ми всі отримали велике задоволення. І всі запам’ятали цей момент.

Ш: Ми бачилися тут 8 квітня, одразу після того, як російські ракети розбомбили залізничну станцію у Краматорську. Будь ласка, розкажіть про цей день. Як Ви дізналися про те, що сталося?
З: Я дізнався з однієї жахливої фотографії. Мені надіслали фотографію жінки без голови. Вона не потрапила до того списку фотографій, які показали людям, розповідаючи про трагедію у ЗМІ. Я спитав, хто там був поруч і чи були діти, і хто загинув. Вона була в такому яскравому одязі, що добре запам’ятовується. І я сказав, що це неможливо. Якби діти це побачили… якби це побачили ще в офіційних джерелах. Якщо хтось це побачить.

Ш: Відразу після цього Вам треба було йти на зустріч із Урсулою Фон Дер Ляйєн, Президентом Єврокомісії, і я бачив, як Вам доводилося стримувати свої емоції. Як вам це вдалося?
З: Так. Це коли руки та ноги про одне, а голова не слухається. Тому що голова була там на станції, а треба бути тут. Але я думаю, що ти просто не маєш вибору. Це обставини, в яких ти маєш знаходитися і знаходити цьому відповідь.

Ш: Як ви змінилися з моменту вторгнення?
З: Зістарився.

Ш: Почуття гумору Ви не втратили.
З: Ні, звичайно! Це неможливо. Цього просто не можна допустити.

Ш: Це для виживання?
З: Це для виживання і потрібне. Інакше всі навколо будуть у настрої пригніченому. А щоб перемагати настрій пригнічений не підходить. А настрій має бути – переможців. І як би складно не було – мета саме така. Мета – точно не програти. Так що неможна бути в настрої слабкості та паніки. Треба бути зібраним, а зібраність вона в усьому – у настрої, у підході, у словах.

Ш: Але постаріли в якому сенсі?
З: Думками, морально. Ну як, морально я абсолютно бадьорий. Постарів з точки зору непотрібної мудрості, якої я ніколи й не хотів. Це мудрість пов’язана з кількістю загиблих і ті тортури, які російські військові показували. Мені така мудрість… Я чесно кажучи, ніколи не прагнув мати ці знання.

Ш: Згадую нашу першу розмову 3 роки тому, на прем’єрі комедійного шоу у Києві. Ваше життя виглядало приголомшливо. Всі ваші артисти були там, усі ваші друзі… І я спитав: навіщо Ви йдете у політику?
З: Я пам’ятаю цю розмову.

Ш: Звичайно, ми тоді не знали, що буде повномасштабна війна. Але дивлячись назад, Ви думаєте про це рішення? Чи не шкодуєте?
З: Ну звісно, я не шкодую. Взагалі не шкодую. Жодної секунди. Я навіть не думаю про це. Я навпаки, іноді думаю це правильно. Це дуже правильно.

Ш: З часів вторгнення, який для Вас найважчий година доби?
З: Ну звичайно, коли лягаю спати.

Ш: Чому?
З: Ну, тому що я не зовсім розумію вже час чи не час. Маю я право чи ні. Чи маю я ще щось зробити? Я дивлюсь на графік. Причому дивлюся беззмістовно. На той самий графік. Бачу, що день закінчився, але я на нього дивлюся кілька разів і намагаюся зрозуміти, ніби то щось не так. Тобто мене мучить совість у принципі. Що я дозволяю собі спати. А що зараз? Зараз же щось відбувається.
Скажу чесно, у перші дні війни я всіх будив. Це було десь о 4.50-5.20. То були перші дні. І це був важкий період, як я сказав, коли я не мав права лягати спати до того, як я точно знатиму, скільки (бомб) і куди прилетіло.

Ш: Під час останньої зустрічі із Вашими генералами, що вони Вам сказали про битву за Схід?
З: Ми розуміємо, що це процес – він настав. Питання далі – чи буде він на повну силу? ..Там зараз у деяких точках на Сході відбувається жесть! Там відбувається повномасштабна найжорстокіша війна щодня. …Там жах. Реальний жах із точки зору частоти пострілів, роботи важкої техніки та втрат. Десь це все вже настало.

***

BtT Back to Top


п-2)

  • Зеленський 2022-04-28  Inside Zelensky's World [Time]:

Всередині світу Зеленського (Inside Zelensky's World)

Ночі найскладніші, коли він лежить там на своєму ліжечку, скуголя сирени в вухах, і його телефон все ще гуде біля нього. Його екран робить його обличчя схожим на привид у темряві, його очі сканують повідомлення, які він не мав шансу прочитати протягом дня. Деякі з його дружини та дітей, багато з його радників, декілька з його військ, оточені їх бункерами, просять його знову і знову, щоб більше зброї порушити російську облогу.

Всередині власного бункера президент має звичку дивитись на його щоденний порядок денний, навіть коли день закінчився. Він лежить прокинутись і задається питанням, чи щось пропустив він, за забув когось. "Це безглуздо", - сказав мені Володимір Зеленський в президентському складі в Києві, що знаходиться поза офісом, де він іноді спить. "Це той самий порядок денний. Я бачу, що це закінчилося на сьогодні. Але я дивлюся на це кілька разів і відчуваю, що щось не так ». Це не тривога, яка не тримає очі від закриття. "Це моя совість мене турбує".

Ця ж думка продовжує перевертатися в його голові: "Я дозволяю собі спати, але що тепер? Щось відбувається зараз ». Десь в Україні бомби все ще падають. Цивільні все ще потрапляють у підвал або під завалами. Росіяни досі вчиняють злочини війни, зґвалтування та катування. Їх бомби вирівнюють цілі міста. Місто Маріупол та його останні захисники обложуються. На Сході розпочався критичний бій. Серед всього цього Зеленський, комік, який перетворився на президента, все ще повинен тримати світ залученим та переконати іноземних лідерів, що його країна потребує їх допомоги зараз, будь-якою ціною.

Поруч з Україною Зеленський сказав мені: «Люди бачать цю війну в Instagram, в соціальних мережах. Коли вони захворіють на це, вони прокручують ». Це людська природа. Жахи мають спосіб змусити нас закрити очі. "Це багато крові", - пояснює він. "Це багато емоцій". Зеленський відчуває увагу світу, що позначає, і це турбує його майже так само, як російські бомби. Більшість ночей, коли він сканує свою порядок денний, його список завдань має менше спільного з самою війною, ніж з тим, як її сприймають. Його місія полягає в тому, щоб зробити досвід вільного світу таку війну так, як це робить Україна: як питання власного виживання.

Він, здається, відтягує це. США та Європа кинулися на його допомогу, забезпечуючи Україну більше зброї, ніж вони надали будь -яку іншу країну з Другої світової війни. Тисячі журналістів приїхали до Києва, заповнивши папки "Вхідні" його співробітників запитами на співбесіду.

Моє прохання було не лише за шанс допитати президента. Це було бачити війну так, як він і його команда пережили її. Протягом двох тижнів у квітні вони дозволили мені це зробити в президентській складі на вулиці Банкова, спостерігати за їхніми процедурами та повіситись навколо офісів, де вони зараз живуть і працюють. Зеленський та його співробітники змусили місце почувати себе майже нормальним. Ми зламали жарти, пили каву, чекали, коли зустрічі розпочнуться або закінчиться. Лише солдати, наші коли -небудь теперішні шаперони, втікали війну, коли вони проводили нас, сяючи ліхтарик вниз по темних коридорах, повз кімнати, де вони спали на підлозі.

Досвід ілюструє, наскільки Зеленський змінився з моменту, коли ми вперше зустрілися три роки тому, за лаштунками на своєму комедійному шоу в Києві, коли він ще був актором, який балотувався в президенти. Його почуття гумору все ще недоторкане. "Це засіб виживання", - каже він. Але два місяці війни зробили його важче, швидше гніву, і набагато комфортніше ризикувати. Російські війська прийшли протягом декількох хвилин, коли знайшли його та його родину в перші години війни, їхня стрілянина колись чутна всередині стін його офісу. Зображення мертвих цивільних переслідує його. Так само щоденні звернення до своїх військ, сотні з яких потрапляють у пастку під землею, вистачає їжі, води та боєприпасів.

Цей розповідь про Зеленського на війні заснований на інтерв'ю з ним і майже десяток його помічників. Більшість з них були кинуті в цей досвід без реальної підготовки. Багато з них, як і сам Зеленський, походять із світів акторської та шоу-бізнесу. Інші були відомі в Україні як блогери та журналісти до війни.

У той день, коли ми востаннє зустрічалися - 55-е вторгнення - Зеленський оголосив про початок битви, який міг би закінчити війну. Російські сили перегрупувались після великих втрат навколо Києва, і вони розпочали новий напад на Сході. Там, каже Зеленський, армії тієї чи іншої сторони, ймовірно, будуть знищені. "Це буде повномасштабна битва, більша за будь-яку, яку ми бачили на території України",-сказав мені Зеленський 19 квітня. Точка наконечника ».

У перші тижні вторгнення, коли російська артилерія опинилася на вражаючій відстані від Києва, Зеленський рідко чекав схід сонця, перш ніж зателефонувати своєму головному генералу для звіту про статус. Їх перший дзвінок зазвичай відбувся близько 5:00, до того, як світло почало зазирнути через мішки з піском у вікнах сполуки. Пізніше вони перенесли розмову назад на пару годин, достатньо часу, щоб Зеленський поснідав - яйця - яйця - і пробитися до президентських палат.

Цей набір кімнат мало змінився після вторгнення. Він залишався коконом із золотистого листя та палацовими меблями, які персонал Зеленського вважає гнітючим. ("Принаймні, якщо місце бомбардується", один з них пожартував: "Нам більше не доведеться дивитися на цей матеріал".) Але вулиці навколо складу стали лабіринтом пропуску та барикад. Цивільні машини не можуть наблизитися, і солдати просять пішоходів про таємні паролі, які щодня змінюються, часто дурницькі фрази, як -от каву -кави, це було б важко російському вимовити.

Крім контрольних пунктів, знаходиться урядовий округ, відомий як Трикутник, який російські сили намагалися захопити на початку вторгнення. Коли в нашому інтерв'ю з’явилися ці перші години, Зеленський попередив мене, що спогади існують "фрагментарно", розрізнений набір зображень та звуків. Серед найяскравіших відбулося перед сходом сонця 24 лютого, коли він та його дружина Олена Зеленська поїхали розповісти своїм дітям, які почалися бомбардування, і підготувати їх тікати додому. Їх доньці 17, а їхньому синові 9, обидва старші, щоб зрозуміти, що їм загрожує небезпека. "Ми розбудили їх", - сказав мені Зеленський, очі повертаються всередину. «Це було голосно. Там були вибухи ».

Незабаром стало зрозуміло, що президентські офіси не були найбезпечнішим місцем. Військові повідомили Зеленського, що російські страйкові команди парашутули в Києві, щоб вбити або захопити його та його родину. "До цієї ночі ми лише коли -небудь бачили такі речі в кіно", - каже Андрії Єрмак, начальник штабу президента.

Коли українські війська боролися з росіянами на вулицях, президентський охоронець намагався запечатати склад із усім, що вони могли знайти. Ворота на задньому вході були заблоковані купою поліцейських барикад та фанери, що нагадують курган з брухту з розгортання більше, ніж фортифікація.

Друзі та союзники кинулися на сторону Зеленського, іноді порушуючи протоколи безпеки. Кілька привезли свої сім'ї до складу. Якщо Президент повинен був бути вбитий, ланцюжок правонаступництва в Україні закликає спікера парламенту взяти на себе командування. Але Руслан Стефанчук, який займає цю посаду, виїхав прямо на вулицю Банкова вранці вторгнення, а не притулитися на відстані.

Стефанчук був одним з перших, хто в той день побачив президента у своєму кабінеті. "На його обличчі це не було страху", - сказав він мені. "Це було питання: як це могло бути?" Протягом місяців Зеленський зменшував попередження від Вашингтона, що Росія збирається вторгнутись. Тепер він зареєстрував той факт, що загальна війна спалахнула, але ще не змогла зрозуміти сукупність того, що це означає. "Можливо, ці слова звучать розпливчастим або помпезним", - каже Стефанчук. "Але ми відчули, як порядок світу руйнується". Незабаром спікер вибіг по вулиці до парламенту і головував у голосуванні за накладення воєнного стану по всій країні. Зеленський підписав указ того дня.

(--) Коли ніч впала того першого вечора, навколо урядового кварталу спалахнуть перестрілки. Охоронці всередині сполуки закривають вогні та приносили куленепроникні жилети та штурмові гвинтівки для Зеленського та близько десятка його помічників. Лише деякі з них знали, як поводитися з зброєю. Один був Олексі Арестович, ветеран Української військової розвідувальної служби. "Це був абсолютний божевільний", - сказав він мені. "Автоматика для всіх". Російські війська, за його словами, зробили дві спроби штурмувати з'єднання. Пізніше Зеленський сказав мені, що його дружина та діти в той час все ще там.
 
Пропозиції надійшли від американських та британських сил, щоб евакуювати президента та його команду. Ідея полягала в тому, щоб допомогти їм створити уряд у вигнанні, швидше за все, у Східній Польщі, що може продовжувати вести здалеку. Жоден із радників Зеленського не згадує, як він пропонує ці пропозиції серйозної уваги. Виступаючи на безпечному стаціонарному режимі з американцями, він відповів ізгінгер, який зробив заголовки по всьому світу: "Мені потрібні боєприпаси, а не їзда".

"Ми думали, що це сміливо", - каже американський чиновник проінформував про дзвінок. "Але дуже ризиковано". Болодичі Зеленського відчували те саме. Вони також закликали його одразу покинути склад. Його будівлі розташовані в густонаселеному мікрорайоні, оточені приватними будинками, які могли б служити гніздами для ворожих снайперів. Деякі будинки досить близькі, щоб кинути гранату через вікно з усієї вулиці. "Місце було широко відкритим", - каже Арестович. "У нас навіть не було конкретних блоків, щоб закрити вулицю".

Десь поза столицею захищений бункер чекав на президента, обладнаний протистояти тривалу облогу. Зеленський відмовився їхати туди. Натомість, на другу ніч вторгнення, поки українські сили боролися з росіянами на сусідніх вулицях, президент вирішив вийти на вулицю у дворі та зняти відео-повідомлення на своєму телефоні. "Ми всі тут", - сказав Зеленський після того, як здійснив дзвінок чиновників. Вони були одягнені в армійські зелені футболки та куртки, які стали б їхніми уніформа. "Захист нашої незалежності, нашої країни".

На той час Зеленський зрозумів свою роль у цій війні. Очі його народу та значна частина світу були зафіксовані на ньому. "Ви розумієте, що вони дивляться", - каже він. "Ви символ. Вам потрібно діяти так, як повинен діяти глава держави».

Інші люди зголосилися жити в бункерах президентської сполуки. Серхій Лешченко, відомий журналіст і законодавець, приїхав через кілька днів після вторгнення, щоб допомогти команді протистояти російській дезінформації. Йому довелося підписати угоду про нерозголошення, заборонивши йому ділитися будь-якими деталями про дизайн, місцезнаходження чи зручності бункера. Усі його мешканці пов'язані з цією заставою секретності. Їм навіть не дозволяється говорити про їжу, яку вони там їдять.

Його ізоляція часто змушувала команду Зеленського випробувати війну через їхні екрани, дещо схожі на решти нас. Кадри битв та ракетних атак, як правило, з’являються в соціальних мережах, перш ніж військові могли б коротко ознайомитись із Зеленським щодо цих подій. Президенту та його співробітникам було типово зібратися навколо телефону або ноутбука в бункері, проклинаючи зображення спустошення або підбадьорюючи удар безпілотника на російський танк.

"Це було улюбленим", - сказав мені Лешченко, підтягуючи кліп російського вертольота, що вибухнув з неба. Меми та вірусні відеоролики були частим джерелом легковажності, як і військові балади, які українці писали, записували та розміщували в Інтернеті. Один з них пішов так:

Подивіться, як наш народ, як усі Україна об'єднали світ проти росіян незабаром усіх росіян, вони не підуть, і ми матимемо мир у всьому світі.

Невдовзі Зеленський наполягав на тому, щоб перейти на себе дії. На початку березня, коли росіяни все ще обстріляли Києва і намагалися оточити столицю, президент заграти зі свого складу в супроводі двох своїх друзів та невеликою командою охоронців. "Ми прийняли рішення піти на муху", - каже Єрмак, начальник штабу. З ними не було камер. Деякі з найближчих помічників Зеленського дізналися лише про поїздку майже через два місяці, коли він підняв її під час нашого інтерв'ю.

Повернувшись на північ від вулиці Банкова, група вирушила на розгорнутий міст, який позначив передню лінію на краю міста. Це був перший раз, коли Зеленський бачив наслідки боротьби близько. Він дивувався розміром з кратера, залишеного вибухом у дорозі. Коли вони зупинилися, щоб поговорити з українськими військами на контрольно -пропускному пункті, охоронці Зеленського, він каже: "втрачали розум". Президент не мав нагальних причин бути таким близьким до російських посад. Він каже, що просто хотів подивитися і поговорити з людьми на передовій.

Через кілька днів Зеленський поїхав на поїздку, яку поміти називають "поїздкою Боршта". У контрольно-пропускному пункті біля краю міста президент зустрічав людину, яка щодня приносить свіжий горщик з Боршта для військ. Вони стояли там, в межах снайперів та артилерії противника, і провели миску з супом з хлібом, розмовляючи про Радянський Союз та те, що росіяни стали з моменту її краху. "Він сказав мені, як сильно ненавидів росіян", - згадує Зеленський. Потім кухар пішов до багажника свого автомобіля і витягнув кілька медалей, які він заробив під час служби у радянських військових. Розмова залишила глибоке враження на Зеленського. "Це було правильно", - каже Єрмак. "Просто розмовляючи з людьми, над якими працюємо".

Такі виходи були рідкісними. Хоча він отримував часті оновлення від своїх генералів і дав їм широкі вказівки, Зеленський не претендував на тактичний савант. Його міністр оборони рідко був на його стороні. Також не був жодним з найкращих військових командирів України. "Він дозволяє їм робити бої", - каже Арестович, його радник з питань військових справ.

Його дні були послідовністю заяв, зустрічей та інтерв'ю, які зазвичай проводяться через екран ноутбука чи телефону. Ввічливі дзвінки зайняли час, як -от один сеанс масштабу з акторами Мілою Кунісом та Ештоном Катчер, які зібрали гроші на Україну через кампанію GoFundMe. Напередодні свого нічного звернення до нації Зеленський викладав теми в розмові зі своїм персоналом. "Дуже часто люди запитують, хто є мовою Зеленського", - каже Даша Зарівна, радник з питань комунікацій. "Головний - він", - каже вона. "Він працює на кожному рядку".

До березня та на початку квітня Зеленський в середньому складав приблизно одну промову на день, вирішивши такі ж різноманітні місця, як парламент Південної Кореї, Світового банку та нагород Греммі. Кожен був розроблений з урахуванням своєї аудиторії. Коли він розмовляв з Конгресом США, він посилався на Перл-Харбор та 11 вересня. Німецький парламент почув, як він викликає історію Голокосту та Берлінської стіни.

Постійний приплив термінових завдань та невеликих надзвичайних ситуацій вплинуло на команду, віддаляючи проходження часу таким чином, як один радник описує як галюциногенні. Дні відчували б години та години, як дні. Страх став гострим лише в хвилини перед сном. "Тоді реальність наздоганяє вас", - каже Лешченко. "Тоді ви лежите там і думаєте про бомби".

На початку квітня команда почала виникати набагато частіше з бункера. Українські сили відштовхнули ворога з передмістя Києва, і росіяни переміщували свої сили до битви за Схід. На 40-й день вторгнення Зеленський здійснив ще одну поїздку поза сполукою, цього разу з камерами в буксирі. Того ранку він їхав у конвой бронеавтомобілі до Буші, заможного містечка, де російські війська забили сотні мирних жителів.

Їх тіла залишилися розкиданими по місту, Зеленський сказав: "Знайдений у бочках, підвалах, задушеному, катуваному". Майже всі мали смертельні вогнепальні поранення. Деякі лежали на вулицях цілими днями. Коли Зеленський та його команда побачили жорстокість близько, їх жах швидко перетворився на лють. "Ми хотіли відкликати всі мирні переговори", - каже Девід Аракхама, якого Зеленський вирішив вести переговори з росіянами. "Я ледве навіть міг подивитися їм в обличчя".

8 квітня, поки слідчі все ще ексгумували масові могили в Буху, російські ракети вдарили на залізничний вокзал у Краматорську, на сході України. Тисячі жінок, дітей та людей похилого віку зібралися зі своїм багажем та домашніми тваринами, сподіваючись зловити евакуаційні поїзди. Ракети загинули щонайменше 50 і поранили більше ста інших. Кілька дітей втратили кінцівки.

Зеленський дізнався про атаку через серію фотографій, зроблених на місці події, і передав йому того ранку. Один затримується в його свідомості. Це показало жінку, яку обезголовили вибух. "Вона носила цей яскравий, незабутній одяг", - каже він. Він не міг похитнути образ того дня, коли він зайшов на одну з найважливіших зустрічей своєї кар'єри. Урсула фон дер Лейен, провідний чиновник E.U., поїхав до Києва поїздом, щоб запропонувати Україні швидку доріжку для членства. Країна чекала цієї можливості десятиліттями. Але коли нарешті настав момент, президент не міг перестати думати про ту без голови жінки на землі.

Коли він взяв подіум поруч із фон дер Лейеном, його обличчя було відтінком зеленого, і його звичайний подарунок для ораторського мистецтва не зміг його. Він навіть не міг зібрати присутність розуму, щоб згадати ракетну атаку у своїх зауваженнях. "Це був один із тих часів, коли ваші руки і ноги роблять одне, але ваша голова не слухає", - сказав він мені. "Тому що ваша голова там на станції, і вам потрібно бути тут".

Візит був першим у параді європейських лідерів, які почали приїжджати до Київ у квітні. Смартфони не допускали всередину сполуки під час цих візитів. Великий скупчення телефонних сигналів, які передають з одного місця, могли дозволити безпілотнику противника, щоб визначити місце збору. "А потім: Кабум", - пояснив один охоронець, простежуючи дугу ракети рукою.

Зеленський та його команда все ще провели більшість ночей і провели деякі зустрічі в бункерах під складом. Але російське відступ дозволило їм працювати у своїх звичних кімнатах, що було дуже так, як вони робили до війни. Однією очевидною різницею була темрява. Багато вікон були покриті мішками з піском. Світло вимкнено, щоб ускладнити снайперів противника. Інші запобіжні заходи не мали очевидного сенсу. Охоронці вирвали вогні з ліфта, що ведуть до керівних офісів. Клут проводів виступав з отворів, де вони були, а помічники Зеленського їхали вгору і вниз у темряві. Ніхто не пам’ятав чому.

У дні, коли я прийшов до сполуки наодинці, настрій був більш розслабленим. Зберегійці запили шафи і поклали свіжу підкладку на кошики для сміття. Перший раз це здивувало мене, коли він знайшов металошукач і рентгенівську машину, що відключилася біля входу, поки двірник працював навколо них з шваброю. Пізніше це було нормально, щоб втомлений охоронець поглянув на мою сумку і пропустити мене.

Наверху війна почала відчувати себе далеко. Mykhailo Podolyak, один із квартету найближчих радників президента, відмовився від барикади вікон у своєму кабінеті. Він навіть не закривав драпірування. Коли він запросив мене зустрітися з ним одного дня у квітні, кімнату було легко знайти, адже його табличка ще була у дверях. "Ми спускаємося вниз, коли чуємо сирени з повітряним рухом",-пояснив він плечима, посилаючись на бункер. "Але це мій кабінет. Мені це подобається тут ".

Така віра в повітряні захисні сили Києва здається механізмом подолання, потомством протистояння та заперечення. Немає можливості зупинити тип гіперсонічних ракет, які Росія розгорнула проти України. Кінжал - назва означає кинджал російською мовою - може подорожувати більш ніж у п’ять разів перевищувати швидкість звуку під час зигзагів, щоб уникнути перехоплювачів. Він також може носити одну з ядерних боєголовок Росії. Але Подол'як не бачить сенсу зупинятися на цій інформації. "Страйк настає", - сказав він мені. "Вони вдарить нас сюди, і все це будуть руїни". У його голосі не було страху, як він це сказав. "Що ми можемо зробити?" запитав він. "Ми повинні продовжувати працювати".

***

BtT Back to Top


п-3)

  • Єрмак 2022-04-28  про НАТО та безпеку [Time]:

Глобальна система не вдалося. Україна показує світові, як побудувати кращий (The Global System Has Failed. Ukraine Is Showing the World How to Build A Better One)

Поточна міжнародна система безпеки майже закінчилася. Це гнило. Її останки обвалилися і поховали світового порядку внизу. Намагатися відродити це марно.

Найбільше він нагадує зламаний автомат: його кінцівки все ще можуть рухатися, але його передачі зношуються, її пружини розтягуються. І синхронність, яка використовувалася для вдосконалення його рухам, давно пішла.

Іграшки для годинників, механічні предки роботів, стали модними з європейськими королівськими судами під час тридцяти років війни у ??17 столітті. Але перший світовий конфлікт в європейській історії, серія взаємопов'язаних війн, призвів до чогось ще важливішого: створення першого світового порядку коли-небудь.

З тих пір система міжнародних відносин базується на мирі Вестфалії 1648 та її основних принципах: національний суверенітет, іноземні та внутрішні політики, компроміс як засіб узгодження суперечливих національних інтересів, рівності суверенних держав та домовленостей їх.

Усі наступні системи насправді були більш-менш успішними спробами внести зміни до цього наказу, щоб забезпечити баланс інтересів провідних держав (відомих як великі держави).

Ця тенденція була чітко простежена з Конгресу Відня в 1815 році на конференцію Потсдам у 1945 році. Між датами спроби відкинути будь-який з принципів миру Вестфалії неминуче призведе до нових конфліктів. Прагнення великих держав протипочивати власну волю на решту світу силою принесли кошмар двох світових війн. Або, як справедливо зазначають деякі історики, друга тридцять років війни 1914-1945 років.

Тепер історія повторюється.

Війна Росії про Україну - це відмова від усіх Вестфалійських принципів. Нам заперечують право на суверенітет. Ми перебуваємо під тиском, щоб змінити свою внутрішню політику. Під виглядом компромісу нам пропонують здачу. Нам заперечують суб'єктивність і, отже, рівність. Наші цивільні люди катують і вбивають масово за те, що вони просто були українськими громадянами.

Це хрестовий похід проти України в буквальному історичному розумінні - це чиста агресія, що супроводжується садизмом, зґвалтуванням, мародерством, грабежами та систематичним зловмисним руйнуванням під виглядом служити більшою метою. Мета, що російська пропаганда, державні діячі та релігійні лідери визначають як принципово помилкову розповідь про "захист духовного" третього Риму "від бездушних і підступних Західних порушень". І патріарх Москви благословляє власними руками російськими солдатами, щоб завоювати Україну.

Агресія проти України є природним наслідком безперервної серії конфліктів, в яких Росія взяла участь після краху СРСР. Це вирішальна фаза третьої тридцятирічної війни. Ніхто не може передбачити, як довго це триватиме.

Є одне, що ми можемо бути впевнені: Москва свідомо обрала шлях міжнародних відносин. Він вирішив послідовно заперечувати першість міжнародного щодо національного права, систематичні порушення угод та відступ з будь -яких правил, що суперечать його агресивним амбіціям. Він вирішив порушити міжнародні органи - це всі ознаки прагнення замінити верховенство права на право сили. Ми повинні чітко розуміти, що російський режим не єдиний у цьому починанні.

Росія стоїть на передньому плані сил, який має намір повернути систему міжнародних відносин. Як далеко вони пройдуть? Це ключове питання.

Попередній 2014 рік була популярна думка серед деяких експертів, що Росія розраховувала на другу «Ялту» - у сенсі світового перерозподілу Blocs. Однак в даний час Росія не в змозі створити впливові міжнародні органи, і всі подібні зусилля під егідою Москви є суто інструментальними. Однак Кремль також неохоче стане молодшим партнером у міжнародних органах.

То куди це йде? Її цілі ще більше переходять у минуле до епохи до Блоку Віденського конгресу. Європейський концерт як прототип світового концерту, який грає музику, обрані великими державами - концепція є дуже спокусливою для Росії. Зрештою, його керівництво все ще керується принципами Святого Альянсу (Ліга трьох імператорів) і використовує «легітимність», щоб заперечувати право на націй на самовизначення та незалежну зовнішню політику. Так само, як це зробили Романовс.

Нинішній російський режим не є реставратором. Не потрібно відтворювати ні імперію Романова, ні в СРСР. Це не відновлення імперії, а створення фантазії, заснованої на справжній історії, як це робить Голлівуд. Це спроба повторити моменти повороту історії та скасувати або компенсувати незадовільні результати, включаючи Карибську кризу, демонтаж радянського блоку та подальше розширення НАТО.

Кремль давно успішно робить це. Він має спільники. Ми знаємо їх імена.

Деякі, як і угорська влада, все ще готові вести бізнес з Росією за умовами Кремля. Ми знаємо, як європейські еліти послідовно підірвали європейські цінності в обмін на російські гроші та енергію. Ми пам’ятаємо, як Анжела Меркель та Ніколас Саркозі нехтували інтересами всієї Європи для зміцнення позицій Німеччини та Франції. Ще в 2008 році вони перетворили саміт Бухареста НАТО на конгрес Віденського схожого.

Відмова відпустити Україну та Грузію в НАТО була фактично згодою на агресію Росії проти обох країн. Почалася епоха гібридності в сучасних міжнародних відносинах. З тих пір Росія вдалася до RealPolitik, щоб приховати суто ідеологічну мотивацію своїх дій. А Захід, тим часом, використовує ідеологію як фасад для RealPolitik. Справа в тому, що конфлікт, що інтереси цінностей поглиблює кризу. Це те, що відбувається зараз.

Міжнародні організації виявили повну нездатність зупинити агресора. E.U. Консенсусні рішення, спрямовані на стримування та покарання Росії, систематично ослаблені національними урядами. США не в змозі ефективно працювати. Рада Безпеки потребує реформи - країна, що вдається до анексії, агресивних війн та геноциду, безумовно, не повинен бути його постійним членом.

НАТО все ще дозволяє Росії втручатися у питання розширення, як безпосередньо, так і через обережні та амнезічні політики. Як показують поточні події, НАТО продовжує проводити політику подвійних стандартів. Його готовність прийняти Фінляндію та Швецію проти невизначених сигналів та постійних затримок за пропозицією України.

Поїздка двох штатів приєднатися до Альянсу є прямим наслідком російського вторгнення в Україну, яка фактично була нейтральною саме через відмову НАТО надати йому чіткий шлях до членства. Результати чіткі. Російські ракети руйнують українські міста. Російські солдати тисячами зґвалтують і вбивають українські громадяни, навіть діти. І деякі союзники все ще намагаються уникнути конфронтації, незважаючи на те, що російське керівництво загрожує їм.

На тлі безпорадного Меморандуму в Будапешті сигнал очевидний: якщо вторгся, штати не мають зброї масового знищення і не змогли потрапити під парасольку колективної безпеки, можуть розраховувати на необмежену стурбованість. Гуманітарна допомога та дозволення біженцям, ймовірно, теж. Але перспектива покарання агресора стає невизначеною для цих країн. Це було у 2014 році, коли Росія окупувала український Криму та Донбас. Багато в Європі хотіли б зберегти статус-кво навіть зараз.

НАТО все ще має шанс виявити відповідальність та незалежність. Замість того, щоб говорити про "двері, відкриті для всіх", настав час відкрити їх для України. Зараз російське керівництво впевнено, що має право знищити Україну.

Але жорстокий опір українського народу зіпсував гру. Наша туга за свободу виявилася сильнішою. Лише після трагедій Маріуполя, Буха, Густомеля, Черніхів, Харків та десятків інших місць міжнародна спільнота почала розуміти, з чим ми маємо справу. Кожен день, що проходить, приносить жахливі кадри нелюдських злочинів російської армії. Але цих трагедій можна було уникнути, якби були лідери, які могли б захистити світовий порядок.

Отто фон Бісмарк сказав: "Ми живемо в дивовижний час, в якому сильні слабкі через його скрупули і слабкі стають сильними через його зухвалість". Це знову знову. Час лідерів, які діють рішуче, роблять можливими мріями та реалізуючи можливості. Такі люди вже давно займаються бізнесом - ті активні прозорливі прозорливості, такі як Стів Джобс та Елон Маск, приносячи майбутнє до людства.

До недавнього часу такі люди були дуже дефіцитними в політиці, адже лідерство - це тягар відповідальності, яку ви берете на добровільно, поки всі інші уникають цього.

Володиміра Зеленського довелося нести цей тягар.

Український президент приніс, здавалося б, забуті чесноти у світову політику. У найбільших випробуваннях війни він став диригентом української філософії свободи у всьому світі.

Отже, сьогодні Україна - це не просто країна поблизу Росії. Не слабкий і корумпований стан, лідери якого використовували для купівлі рукостискань та хвилинних зустрічей у кулуарах.

Volodymyr Zelenskyy відрізняється. Він щирий. Він сміливий. Він популярний. Це політик нового формування. А Україна - це стан нової формації. Українці - це модель мужності для всього демократичного світу.

Час нашої самотності закінчився. Розмір статті заважає мені перелічити всіх тих, хто прийшов на допомогу, але будьте впевнені: Україна дуже вдячна всім вам.

Але в нашій історії було занадто багато героїв мучениць. Кожне покоління українців мала власні 300 спартанців та власні термопіла. Тож зараз час для переможних героїв. Герої, які будуть жити довго і щасливо у своєму вільному стані. Ми довели, що ми того варті. Як і Ізраїль ще в 1948 році. І, як і Ізраїль, нам потрібно, з усіма доступними засобами, щоб отримати зброю для перемоги над перевищенням ворога. Без підтримки США, США, Польщі, Балтійських держав, Чехії, Словаччини та багатьох інших, нам було б набагато складніше.

Однак спочатку нам довелося боротися, щоб отримати підтримку. Так само, як Ізраїль. Мабуть, протягом багатьох років демократії світу забули, що хтось може прагнути знищити держави та нації.

Маріупол, Буча, Ірпін та десятки інших місць довели, що вони можуть. Отже, Україна потребує надійних, всебічних та обов'язкових гарантій безпеки. Світ потребує таких гарантій. Без них будь-яка угода з Росією буде лише перемир'яною, тимчасовою та крихкою.

Але щоб Росія підписала це, нам потрібно тримати.

"Дайте нам інструменти, і ми закінчимо роботу", - сказав Вінстон Черчілль, закликаючи Сполучені Штати запустити оренду позики. Тоді він відповів, і союзники перемогли нацизму. Сьогодні ми повторюємо той самий дзвінок - і бачимо, що нас чують. Ленд-оренда допоможе Україні вижити. Відновити цілісність держави. Поверніть наших людей. Карати агресора рішуче і жорстоко. Це буде наша перемога.

Але є проблема, яку потрібно вирішити зараз.

Нам потрібно зрозуміти, як світ буде жити згодом. Нам потрібно переконатися, що амбіція перемогти стає занадто дорогою і болісною для переслідування.

Очевидно, ключові положення миру Вестфалії не можуть бути поставлені під сумнів. Тому нам потрібна концептуальна повернення до нього з важким багажем досвіду, який ми маємо, і з розумінням того, що розмова з фанатиками є безглуздою.

Кілька років тому Річард Хаас висунув концепцію "відповідального суверенітету", забезпечуючи кількісну, а не абсолютну модель державного суверенітету залежно від поведінки режиму. Тобто - "суверенітет може бути обмежений, якщо режим становить загрозу для інших".

Однак тут виникає фундаментальне питання: як уникнути трансформації світового порядку в рівновагу, постійне врівноваження інтересів тих же старих великих держав, які через їх силу залишаться недоторканими? Очевидно, такий сценарій помиляється, і російський випадок це чітко довела.

Генрі Кіссінгер пояснив, чому: "Будь-яка система світового порядку, щоб бути стійкою, повинна бути прийнята як просто - не лише лідерами, а й громадянами. Він повинен відображати дві істини: порядок без свободи, навіть якщо вони підтримуються миттєвим піднесенням, врешті-решт створює власну контрпуду; І все ж свобода не може бути забезпечена або підтримана без рамки порядку, щоб зберегти мир. Порядок і свобода, іноді описані як протилежні полюси на спектрі досвіду, натомість слід розуміти як взаємозалежні».

Слідом за містером Кіссінджер, я хотів би запитати: чи можуть сьогоднішні лідери піднятися над актуальністю щоденних подій для досягнення цього балансу?

Росія втрачає сили. Звернення, які вчиняють російські солдати, є ознакою слабкості, ознакою деградації, надмірною ситуацією сил імперії та її неминучого краху. Тож зараз настав час для таких реформ. Зараз настав час для поєднання інтересу та справедливості, цінностей та RealPolitik. Час реформування міжнародних установ. Створити ефективний формат безпеки у випадку, якщо НАТО не наважиться проявити рішучість-визначення, яке створило його ще в 1949 році. Визначення громадян членів членів альянсу підтримати наші євроатлантичні прагнення та нашу справедливу боротьбу.

Ми пропонуємо нову колективну угоду про гарантії безпеки для України - як основу для колективної відповіді на глобальні проблеми безпеки. Очевидно, що нейтралітет не може бути ключовим питанням у цій Угоді.

Ця Угода повинна забезпечити статус України як демократичної, суверенної та інтегральної держави - без того, щоб ставити питання про Донбаса та Криму в дужках. Умови для забезпечення такого статусу - це питання для обговорення, але зрозуміло, що є місце як на Заході, так і для Сходу серед гарантів. Для Америки, Європи, Азії та Африки. Для членів Ради Безпеки США, Польщі, Італії, Німеччини, Туреччини, Канади, Ізраїлю... Клуб відкритий. Україна є одним з провідних гарантів світової продовольчої безпеки, тому забезпечення це не лише моральне питання, але й суто практичне.

Більше того, Україна - це щит, що захищає Європу від вторгнення, про яке російські чиновники відверто говорять. Ви можете не вірити їм, як ми не вірили до 2014 року - але історія чітко показує, що імперії мають лише два держави: розширення та розпад.

В майбутньому українська платформа безпеки повинна стати основою для "U-24", об'єднаного для багатостороннього формату миру. Вид, відповідальні держави рятувальної служби передбачають необхідні країни. Служба, яка, незважаючи на параліч США та непереможні вето, зможе протягом 24 годин, щоб надати допомогу - гуманітарну, фінансову, матеріальну та військову техніку - до держав, яка зазнала агресії. Служба, яка покарає агресора протягом 24 годин, вводячи санкції.

Зрештою, розбиття експорту більш тверезий, ніж заморожування активів державних чиновників агресора.

Україна платила дуже високу ціну за свою провідну позицію в цій системі. Неминучий крах, орієнтований на Московський світ, є шансом для нового лідерства. Демократичний. Гуманний. Орієнтований на людину. Керівництво держави, народ якого цінує свободу понад усе.

Українці так само здатні створюватися, як боротися. Ми обов'язково відновлюємо нашу прекрасну країну. Повоєнне відновлення дасть потужний поштовх нашій економіці. Сьогодні це правильно інвестувати в захист України. Завтра буде вигідно інвестувати в її розвиток. Ви можете зробити ставку на це.

***

BtT Back to Top


п-4)

Файли pdf

  1. TIME's Interview with Volodymyr Zelensky
  2. TIME's Interview with Volodymyr Zelensky (укр)
  3. Inside Zelensky's World
  4. TIME - Єрмак 2022-04-29  про НАТО (укр-англ)
  5. ...

BtT Back to Top


BtH Back to Home


❎ ВСТУП

Структура та процедури держ влади України

...

Зміст link-in

  1. Парламентсько-президентська республіка - Вікі
  2. Структура та
  3. Процедури держ влади України
  4. ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики, 2010-2018 (відсутній)

...

BtT Back to Top


в-1)

ст - Парламент-през республ - Вікі 4с_Страница_1

ст - Парламент-през республ - Вікі 4с_Страница_2

ст - Парламент-през республ - Вікі 4с_Страница_3

ст - Парламент-през республ - Вікі 4с_Страница_4

BtT Back to Top


в-2) 

  • Структура держ влади України, станом на 2017 р.:

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c1  Орг влади

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c2

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c3  ВР - деп фракц

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c4  През-АП

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c5  Кабм

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c6  Кабм та ЦОВВ

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c7  Нац коміс

Держ влада Укр на 2017 (USAID) c8  ЦОВВ із Спец статусом

BtT Back to Top


в-3)

  • Процедури держ влади України:

...

BtT Back to Top


в-4)

  • ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики, 2010-2018 - не актуалізований;

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_01

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_02

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_03

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_04

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_05

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_06

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_07

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_08

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_09

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_10

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_11

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_12

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_13

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_14

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_15

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_16

ЗУ Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010-2018_Страница_17

BtT Back to Top


BtH Back to Home


1. Конституція України про Узурпацію держ влади, ст. 5, 6


1-1) Конституція України про Узурпацію держ влади, ст. 5, 6

Конституція Укр (фрагм) 19с ст 5

BtT Back to Top


Конституція Укр (фрагм) 19с ст 6

BtT Back to Top


1-2)

лого - Оговорочка вышла (по Фрейду)


Фрагмент:

Єрмак 2022-07-04 в Лугано_Страница_1  500 (Оговорочка)

BtT Back to Top


BtH Back to Home


2.Конституція України про Повноваження Президента, ст. 102, 106