«Внутрішня окупація» - прихід до влади групи меншості, соціальне становище, свідомість та інтереси яких відповідно прямо суперечать більшості
- Головна проблема - свідомі дисгармонія та безситемність нормативно-правових актів України, які надають широкі можливісті для безконтрольного корупційного застосування дискреційних повноважень
- ❎ АНОТАЦІЯ. 1) Структура та пріоритети причин нищення культурної спадщини 2) Перелік нормативно-правових проблем
- ❎ ПЕРЕДМОВА. “Карточный домик Зе! Итоги сезона”, И. Ведерникова, 2021-08-03, ZN.ua
- ❎ ВСТУП. "За законом прайду. Як Зе вирішує кадрове питання", І. Ведерникова, 2021-09-21, ZN.ua
❎ ОСНОВНА ЧАСТИНА
Back to Home❎ АНОТАЦІЯ
Зміст анотації 
Back to Topа-1) Структура та пріоритети причин нищення культурної спадщини
а-2) Перелік нормативно-правових проблем
❎ ПЕРЕДМОВА
- СНБО: "козырный туз в рукаве"
- Парламент: "деньги решают все"
- Кабмин: "серость — знак качества"
- Судебная власть: под охраной Вовка и присмотром Смирнова
- Силовики: "ход конем"
- Бюджет: "общак на второй срок"
- Местное самоуправление: "конгресс антиКличко"
- Вместо выводов
Инна Ведерникова: “Карточный домик Зе! Итоги сезона” zn.ua, 2021-08-03
Семь карт, которыми сыграл Зеленский, сосредоточив в своих руках абсолютную власть. Что дальше?
К началу 2021 года президент Владимир Зеленский растерял почти все свои внутриполитические трофеи. Беспомощный прогиб под ковид из-за вопиющей некомпетентности профильного министра и его команды, зажатой указками контролирующей каждый шаг Банковой; проигранные местные выборы — подавляющее большинство мэров крупных городов, поднявшихся на антиковидной борьбе с властью, удержали свои позиции; растащенное олигархами монобольшинство, блокировавшее любые инициативы президента в парламенте.
Черной тучей нависали тарифы на газ, отправившиеся в свободное рыночное плавание, к которому оказались неготовы громады и их жители. Бунт вполне осмысленный, но беспощадный мог смести «зеленую» власть и ее слабого президента уже весной 2021-го. В чем были уверены многие его оппоненты.
Однако всего за шесть (!) месяцев Зеленский полностью переформатировал власть в стране и замкнул на себе все рычаги государственного управления. Точкой сборки стал СНБО, главой которого является не секретарь Данилов, а президент. Это Зе! понял лишь спустя полтора года президентства. «И тут мне как пошла карта…». Из обладателя титула «Неудачник года» (28% респондентов поддержали этот месседж в опросе фонда «Деминициативы» и КМИС), Зеленский превратился в активно погоняющего информационное пространство президента-ньюсмейкера.
Нанеся удар по Медведчуку, он сильно расшатал пятую колонну и виртуозно зажал в углу своего основного политического оппонента Петра Порошенко. Чуть погодя поставил «на счетчик» олигархов. Тихий уход с пьедестала неприкасаемого Авакова окончательно дал понять, что Зеленский больше не шутит. Ни насчет второго срока, ни насчет методов, которыми он готов воспользоваться ради удержания власти.
Зеленский оказался мастером паллиатива. Параллельно с все укрепляющейся властью был принят ряд ключевых (в том числе и для судебной системы) законов, которым сегодня аплодируют наши международные партнеры. Банковая наступательно легитимизирует свою экспансию, пакуя ее в блестящую обертку.
Но что на самом деле строит Зеленский? Насколько прочна такая конструкция? Какие риски несет для воюющего государства, переживающего не лучшие времена в отношениях с как всегда озабоченными, но свято блюдущими свой бизнес-интерес западными партнерами? Что или кто может стать противовесом новоявленному украинскому самодержцу? И, наконец, какие ловушки может расставить ему приближающаяся осень?
Давайте разбираться.
1. СНБО: козырный туз в рукаве
Пикирующий Зеленский скорее блефовал, нежели рассчитывал на столь масштабный эффект разорвавшейся бомбы, когда делал ставку на СНБО. Однако, четко выбранные на фоне неудовлетворенного и обостренного войной общественного запроса на справедливость мишени дали новому хозяину Банковой беспрецедентную фору.
Защита национальных интересов в исполнении Зеленского и СНБО обрела конкретный вес и цену. Санкции в отношении китайских инвесторов «Мотор-Січ»; выметание из политики и медиапространства Медведчука/Козака; атака на контрабандистов, воров в законе, пророссийских бизнесменов и олигархов… все это, по словам секретаря СНБО Алексея Данилова, лишь «начало большой и кропотливой работы». Здесь обычно идут аплодисменты сторонников и ступор оппонентов.
«Санкции не дают нам возможности посадить человека или забрать его собственность — уточняет Данилов. — Мы можем только ограничить пользование его активами. Мы не подменяем суды, но хотели бы, чтобы они и правоохранительная система двигались быстрее».
В результате страна переведена в ручное управление. Булава гетмана, которую Зе! получил в день инаугурации, модернизирована в дубину. Она точно не заменяет суд, но держит в страхе. «Санкционники», подвешенные за причинные места, вынуждены признавать форс-мажор и перезаключать договора на условиях президента.
Непредсказуемое расписание атак Зе! — когда в место укуса невозможно ввести хотя бы местную анестезию — поселило нервозность в высших бизнесовых и политических кругах. Однако то, во что перерастет это доселе незнакомое чувство, — в большую сделку на основе правил игры Зе! или корпоративную ставку на альтернативного кандидата — зависит от соседних карт. А также решений судов раскачивающейся судебной системы, куда дружными рядами идут с исками «униженные и оскорбленные».
2. Парламент: деньги решают все
Дела «сердечные» «слуг» предсказуемо не закончились браком/коалицией с «Батьківщиной». Взяв под контроль ряд потоков, Банковой удалось возродить из пепла монобольшинство на своих условиях. Ахметов отлучен от наполнения стимулирующего депутатов «фонда». Влияние Коломойского купировано американцами, швейцарцами и израильтянами (забыв о скупке голосов, он отдал в лизинг Банковой еще и «Плюсы»). Как часы работает Веревский и «Большое строительство». Усиливается борьба с плохими контрабандистами в пользу хороших. Тактическую программу 5/10/15 сменила стратегическая — 20/30/50.
По следам решений СНБО и указов президента принимаются практически все законопроекты, рождающиеся в недрах ОПУ. Начиная от земельного и заканчивая антиолигархическим. Парламент, как на то и рассчитывала Банковая, послушно держит статус ее придатка/аппендикса. Что, кстати, весьма ярко подтвердила экс пресс-секретарь Зеленского Юлия Мендель. «Андрею Ермаку создали слишком серьезный негативный образ, — делится своими знаниями посвященная в дебри украинской власти экс пресс-секретарь. — Как второе лицо государства, он перебрал на себя ответственность за множество политических кризисов…».
Можно долго иронизировать над стилем и книгой экс пресс-секретаря президента Украины с двухлетним (!) стажем, но если в ее понимании глава ОПУ (а не спикер!) — второе лицо в парламентско-президентской республике, то у нашего государства серьезные проблемы.
Очевидно, что об этом догадывается действующий спикер Дмитрий Разумков. Однако крыть всегда держащемуся в тени, но не всегда голосующему в унисон с Зе! (в том числе и на СНБО) Разумкову, в настоящий момент нечем. Если, конечно, он активно не разминается в хорошей компании перед тем, как повесить Зе! «погоны». Последняя инициатива спикера внести правки в закон об олигархах и лишить СНБО права составлять их реестр, передав его НАПК — это лишь видимый дым от вулкана ненависти между Банковой и Грушевского. Как и посещение Разумковым Форума Ассоциации городов Украины, демонстративно проигнорированный приглашенным Зеленским.
Поэтому времени у Разумкова не так много. До осени. Однако имея поддержку в парламенте, но не имея реальной политической силы (куда бы вслед за ним могли податься его сторонники), ему будет сложно удержаться сначала в кресле спикера, а потом — и в большой политике.
3. Кабмин: серость — знак качества
Назвать премьер-министра домашним животным у нас язык не повернется, а вот заглушкой можем. Он выполняет две очень важные для Зе! и Ермака функции. Во-первых, закрывает место, из которого выросли три из шести украинских президентов. Никому даже в самых смелых фантазиях в голову не придет, что Шмыгаль сможет претендовать на место Зе! Во-вторых, он безропотно выполняет все команды.
Вот поэтому Чернышов, Любченко и Кубраков могут сколько угодно сражаться между собой за место Шмыгаля, но сменят его только в том случае, если нужно будет оперативно списать политические провалы Банковой. Тарифные, к примеру. Или захочется поменять картинку. Шмыгаль абсолютно устраивает Банковую.
В этой связи всего два показательных кейса — 1) антиковид и 2) активно трудоустраиваемый Банковой Юрий Витренко.
1) В первом случае козлом отпущения стал отправленный весной в отставку за провал антиковидной кампании и вакцинации министр здравоохранения Степанов. Однако при всем желании повесить на циничного Степанова всех собак, не будем забывать главное: без Банковой он не мог принять ни одного решения. Как в части объявления карантина, так и в плане подготовки системы здравоохранения к очередным волнам эпидемии в целом. Ни Шмыгаль, ни Степанов не стали препятствием дерибану созданного с помпой Ковидного фонда, львиную долю которого съело «Большое строительство». (Дело о растрате рассматривает НАБУ).
То есть не Кабмин — центральный орган исполнительной власти, утвержденный парламентом страны, взял на себя ответственность за борьбу с пандемией, а клерки-выскочки из ОПУ, назначенные президентом, лишь осваивающим букварь государственного управления.
2) Во втором случае — Шмыгаль уже который месяц послушно борется за место под солнцем для ставленника Банковой Юрия Витренко. Сначала как потенциального вице-премьера, а ныне — главу НАК «Нафтогаз Украины», незаконно назначенного вместо иезуитски смещенного Ермаком Коболева.
Шмыгаль обещал Набсовету НАК, что если НАПК официально усмотрит в назначении Витренко нарушение закона, то снимет его на следующий же день. Однако на следующий день премьер-министр пошел в суд. Как ему и велели на Банковой. Его слово ничего не стоит. Более того, решение, принятое реформированным антикоррупционным органом, глава исполнительной власти обжаловал в «вовковском» ОАСК. Это все, что нужно знать о реформе судебной системы и независимости ветвей власти в Украине.
Таким образом, абсолютно очевидно, что как бы ни было переформатировано правительство — а осенью вполне возможны такие пертурбации — говорить о качестве, компетентности и независимости исполнительной ветви государственной власти нет смысла. Их в команде Зе! успешно научились подменять услужливостью, мягкотелостью и лизоблюдством. Реформа госслужбы в исполнении Зе! уродлива. Все давно забыли о госсекретарях, реальных конкурсах (в ковидный год их вообще не проводили), о конституционной обязанности формирования Кабмином государственной политики.
4. Судебная власть: под охраной Вовка и присмотром Смирнова
Можно стоя аплодировать Зе! за разблокирование ВАКС и два ключевых для системы законопроекта о Высшей квалификационной комиссии судей (ВККС) и Высшем совете правосудия (ВСП), формировать/чистить которые Украина будет при решающем голосе международных экспертов. Однако для того чтобы понимать масштаб задач, стоит заглянуть внутрь обертки.
Все, что произошло с судебной системой при Зеленском, — вопиюще. От беспрецедентного выхода из конституционного поля в кейсе КСУ, через институционально-провальную ликвидацию ВККС, заблокировавшую большинство апелляционных судов (что уже признали сами слуги), к неприкрытому использованию кадров и ресурсов прогнившей системы, до сих пор контролируемой ее старыми бенефициарами.
1) Нельзя своим указом выбросить пусть скомпрометированного, но главу Конституционного суда Украины Тупицкого, отменив указ президента-предшественника.
2) Нельзя нивелировать решение Верховного суда, ожидаемо признавшего этот акт Зе! незаконным, устами советника с Банковой на полном серьезе заявляя, что ВСУ принял решение в интересах судебной мафии. И походя наносить удар по еще одному ключевому в государстве суду. Кстати, реформированному. Прикрываясь при этом принятыми законами о ВККС и ВСП.
3) Нельзя сквозь пальцы смотреть на застрявший в профильном комитете президентский закон о ликвидации ОАСК (появившийся, кстати, только через год после публикации второй части пленок Вовка) и параллельно пользоваться его услугами. Продолжая при этом выплачивать сотни тысяч ежемесячной зарплаты главе ОАСК Вовку.
4) Нельзя реформировать прогнившую судебную систему руками замглавы ОПУ пана Смирнова — бывшего адвоката Портнова, ее выстраивавшего. Нивелируя при этом роль опять-таки законных институций — Министерства юстиции и профильного парламентского комитета. Хотя какая там роль у структур, просто выполняющих команды Банковой.
Но происходящему можно придать какую угодно форму, не меняя при этом содержания. И даже под давлением международных партнеров и экспертного сообщества принять прогрессивные законы, одновременно подавая системе совсем другие дремучие сигналы. Просто переформатируя ее под себя.
«Черт» ушел чуть ли не по-английски. Прихватив с собой, естественно, прилагающийся поименный список грешников. А за восемь лет (включая два последних года правления Зе!) в списке неприкасаемого главы МВД Арсена Авакова накопилось достаточно компромата.
Куда его только ни прочили «благодарные» и «восхищенные профессионализмом» экс-министра «слуги» — начиная от вице-премьера (или даже премьера) в новом правительстве, и заканчивая мэром Харькова. Однако где бы ни приземлился в итоге Арсен Борисович, понятно, что напичканный информацией Аваков будет в украинской политике играть свою роль.
Но понятно и другое: устранив с дороги титана-противовеса, Зеленский сломил предпоследний независимый форпост силовиков. Идет передел наследства Авакова-кровельщика. Пограничная служба и Нацгвардия — первые на очереди. Потом и МЧС подоспеет — с такими природными катаклизмами бюджет спасателей будет очень аппетитным. «Вилять» новым министром МВД Денисом Монастырским будет старый замглавы ОПУ Олег Татаров.
Причем в этой ситуации речь идет совсем не о реальной реформе МВД, получившей при Авакове глобальные полномочия, ресурсы и вывеску, но так и не изменившей качество правоохранительной системы. Свято оберегаемый Банковой Татаров — фигурант расследуемого НАБУ кейса Микитася — маркер сохранения старой системы времен Захарченко.
И пока эксперты соревнуются в прогнозах о возможных рисках дробления МВД и возможной утрате государством монополии на насилие (местные ЧВК расправят плечи), Банковая продолжает целиться в сторону НАБУ. Уход Сытника рано или поздно произойдет, став последним звеном в цепи, накрученной на руку президента.
Из Офиса генпрокурора со скандалом выдавили Гюндуза Мамедова — единственного независимого зама Венедиктовой, успешно занимавшегося расследованиями военных преступлений. Это игра с нулевым итогом для ЗеКоманды, с какого ракурса на нее ни глянь. В СБУ, Офисе генпрокурора, МО, СВР, ГУР послушная и/или пророссийская серость окончательно вытеснила патриотизм и профессионализм. Осуществленные Зе! перестановки внутри системы уголовной юстиции и спецслужбах в своем большинстве лишь законсервируют старую систему.
В руководстве силовых органов на значимых позициях не осталось ни одного человека, который бы ассоциировался с активным противодействием России в 2014–2015 годах. Ни о каких позитивных изменениях речь не идет, когда глашатаев МВД времен Евромайдана сначала спасают от уголовного преследования, а после — они же рулят почти всеми органами правопорядка.
При этом правящая власть наносит украинскому государству серьезнейшие репутационные и опять-таки институциональные удары, продолжая использовать спецслужбы в своих политических интересах. Кейс судьи Чауса, который сейчас наблюдает страна, — позор и стыд. Желая похоронить политического оппонента, Зе! без тени сомнения хоронит законы и Конституцию украинского государства. У нас больше нет институций — есть лишь вывески.
6. Бюджет: общак на второй срок
Надо понимать, что все расклады Зе! конструирует с учетом уже принятого решения о втором сроке. Переформатируя олигархическое поле под себя и включая «зеленый» новому агропромышленному кластеру под руководством своего основного спонсора — главы агропромышленной компании «Кернел» Андрея Веревского, президент достаточно креативно подходит к государственному бюджету. Красть из которого на «хонку» или личные острова точно нельзя. Но вот брать на развитие партии и будущие выборы — можно. Здесь, видимо, по мнению Зе!, как раз народ должен послужить своим «слугам».
Отсюда растут «слухи» по поводу нецелевого использования гигантских средств из проектов «Большого строительства». «Сегодня прям картина маслом, — пишет журналист издания «Наші гроші» Юрий Николов. — За первую половину июля госказначейство не переводило никаких больших денег кроме как дорожникам Зеленского. Честно — я впервые такое вижу. Вся страна тупо работает на картель «Укравтодора».
Здесь же варится небезызвестный, принятый в первом чтении, налоговый законопроект № 5600. Речь о дополнительных 52 миллиардах налогов за счет черного, серого, а заодно и белого бизнеса. При, напомним, уголовном производстве НАБУ о нецелевом использовании средств того же ковидного фонда. Собрать больше налогов для чего? Или для кого? «Все на благо человека!», — чеканила лозунг компартия в совке. «И мы знаем этого человека», — крутил дулю в кармане народ.
Сюда же — в № 5600 — каким-то чудесным образом попали селяне, обложенные дополнительным налогом на землю, начиная с 0,5 га. «Самая трудная» для главы профильного комитета Данилы Гетьманцева норма очень легко подстегнет селян избавляться от земли, нанеся еще один удар по фермерству. Его «слуги» в угоду "Веревскому и Ко" выжигают на корню.
Справедливости ради нужно сказать, что Зе! и Ермак (несмотря на благодарность Веревскому) остановили схему, посредством которой Веревский и Иванчук планировали разграбить украинскую дочку Сбербанка. Речь шла о выведении из трижды подсанкционного банка 350–400 млн долл. в Москву. С откатом в миллиард. Но при этом первое и «второе лицо» государства решили выразить благодарность другим способом.
«Какую страну строит власть, с одной стороны, закручивая гайки бизнесу, а с другой — игнорируя воровство из бюджета, не ограничивая монополистов и картели, не замечая коррумпированных правоохранителей и судей, выводя госзакупки из системы Prozorro и инициируя очень сомнительные, но всегда дорогие проекты?» — логично задает вопрос Гетьманцеву журналист ZN.UA Юлия Самаева.
И правда, какую?
7. Местное самоуправление: конгресс антиКличко
Команда Зе! ворвалась в середину процесса разворачивающейся в стране децентрализации власти. Но реформа не закончена ни институционально, ни политически. Постоянная конфронтация с мэрами была визитной карточкой Банковой последних двух лет. Ключевое — была.
В местном поствыборном политическом сезоне Зе!, сыграв на различиях интересов больших и малых громад, рад районов и областей, выложил на стол классический козырь «Разделяй и властвуй!». И поймал при этом двух зайцев. Во-первых, Банковая нанесла удар по возможному будущему оппоненту Зе! на президентских выборах мэру столицы Виталию Кличко. В столице прошли масштабные обыски коммунальных предприятий, а также слухи о возможном назначении Банковой главы госадминистрации в противовес Кличко. Несмотря на то, что атака несколько провисла, осенью Киев снова станет актуальным.
Кличко будут давить, при этом активно нейтрализуя влияние Ассоциации городов Украины (АГУ), которую он возглавляет. На осень «слуги» готовят новый законопроект об ассоциациях. К тому же АГУ демонстративно раскалывают. Банковая немного ослабила поводья силовиков, которыми злоупотребляла на местных выборах. С одной стороны, мэры это ценят, как, впрочем, и помнят о том, что тогда Кличко их не защитил. Поэтому не стремятся публично рвать за него рубаху. С другой — как долго Зе! удастся удерживать такой баланс, большой вопрос. Мэры всегда себе на уме.
И здесь как раз, во-вторых: создав при президенте Конгресс местных и региональных властей (президиум которого на днях возглавил лично глава ОПУ Ермак), Банковая начала формировать собственную повестку дня. И то, что ей не удалось сорвать плановый Форум АГУ, не снимает остроты местного вопроса. И технологий, которые Банковая уже использует.
Всеукраинская ассоциация громад, Украинская ассоциация районных и областных рад, Ассоциация малых городов — уже в тесных объятиях Ермака. В перспективе выборов их легко превратят в сетки, активно подкармливаемые из бюджета. Те самые сетки, от которых Аваков некогда защитил Зеленского.
…На сегодня Зеленский эмоционально безальтернативен. Он это чувствует и этим пользуется. Украинцы категорически не хотят «включать мозги».
Однако то, как Зеленский и Банковая справятся с актуальными политическими вызовами, мы увидим уже осенью. Столкновение холода, идущего от внешних партнеров (соглашение США и Германии по Северному потоку), и внутреннего накала, связанного с тарифами на газ (тарифный майдан) и имплементацией рынка земли (фермеры угрожают бунтами), обещает обильные осадки и новые эмоции.
Ситуация, сложившаяся в отношениях с западными партнерами, — ключевой тест на внутреннюю состоятельность и самодостаточность. В момент, когда тебя осознанно разменивают друзья, автоматически усиливая твоего врага, ресурсы можно черпать только внутри себя. Но «потемкински» сильный Зе! слаб институционально. Основные ставки Банковая делает на сохранение власти, а не на строительство страны.
В политологической среде обсуждается сценарий досрочных президентских выборов. Зе! якобы может достать карту референдума по имплементации условий Минска (амнистия, выборы в ОРДЛО), чего уже сегодня требуют от нас «озабоченные» европейские партнеры. Иначе мы войдем в опасную зону турбулентности и роста недовольства патриотической части общества. Зе! нужно искать выход, чтобы самосохраниться. И вместо одного срока автоматом получить полтора.
Однако любой политический сценарий накладывается на нестабильную экономическую ситуацию и способность Зе! дожать олигархов, удержав их при этом от ставок на других игроков. Маркерами устойчивости власти будут голосования по отставке Разумкова и переформатированию Кабмина.
Очевидно, что позиции Украины сегодня были бы сильнее, если бы за политической стратегией активно бронзовеющего Зе! скрывалось реальное качество преобразований в стране. Зеленский по сути ничего не выстроил. Кроме «потемкинской деревни» абсолютной власти. Потому что люди, имеющие деньги (такие, как “Умка” и Ко), всегда найдут брешь. Выкупят, договорятся, порешают, если не с Самим, то с опричниками. Либо на этапе эффектно полируемых под аплодисменты западных партнеров судов, либо в рамках проседающего под напором менталитета и возможных дивидендов окружения Зеленского.
Безмерной автократии украинского президента достаточно, для того чтобы испортить жизнь одному конкретному человеку, не обладающему особенными деньгами. Или даже осложнить ее тому, кто обладает ими в неограниченных количествах. Но не для того, чтобы провести системные изменения.
Именно поэтому Зе! строит не новое государство, а очередной карточный домик. Любая вытащенная карта может завалить его в самый неожиданный момент, потому что в основе нет фундамента. Всем уже давно очевидно, что люди, которых Зеленский привел во власть, нутром ничем не отличаются от прежних. При этом Зеленский абсолютно плюет на все правила и законы. Ему неважна Конституция. Его раздражает регламент. Как и независимый статус любого органа власти. И ладно бы, если бы этим правовым нигилизмом он менял систему. Но он просто перенаправляет ее под себя.
Система, и ввинченные в нее люди видят, что речь идет не о качественной альтернативе тому, что было раньше. Речь — о смене кармана. Есть альтернатива картинке. Но нет альтернативы реальной жизни. Жизнь в стране не меняется.
И в данном случае речь не об абсолютной власти (с чего мы начали наш разговор), а о размывании государственности под зонтиком, крепко удерживаемым Зе! Он, конечно, не прочь превратить его в кнут, а Украину — в Россию и Беларусь, сохранив всего лишь демократический фасад для Запада. Но у него и на это нет уровня компетенции и институциональной возможности. Кнут продается сам по себе. Подсказать же Зеленскому, как правильно отладить систему, может разве что Путин, в случае если Запад окончательно отпишет ему Украину.
Источник: ZN.UA
❎ ВСТУП
- Суб'єктивний чинник. Президент, що не знає міри
- Об'єктивний чинник. Дуалізм, закладений у Конституцію
Основні умови кастингу: лояльність, прибутковість, піар-ефективність за відсутності власних політичних амбіцій. Охочих мало.
Зеленський давно зліз із велосипеда Голобородька. Амбіцій іграшкового президента виявилося достатньо, щоб на екваторі каденції повністю підмінити виконавчу вертикаль влади. У результаті, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, міністри та їхні заступники, хоч і продовжують нести конституційну відповідальність за свої рішення, давно й віртуозно перетворені на механічних підписантів покладених на папір команд Банкової. У капіталізованому парламенті останні дні плутається під ногами спікер Дмитро Разумков. У силовиків залишилося підчистити від норовистих керівників тільки антикорупційний блок — НАБУ і НАЗК.
Не можна сказати, що офіс/адміністрація президента вперше в історії незалежної України намагається перетворити уряд на зборисько політичних євнухів, підкорити/купити парламент і нагнути силовиків. Не вперше. І тут працюють два чинники: об'єктивний та суб'єктивний. У першому випадку йдеться про конституційний дуалізм: парламентсько-президентська модель залишила президентові серйозні важелі впливу на виконавчу владу та силовий блок. У другому — про компетентність і відчуття міри чинного глави держави та його оточення.
Очевидний баг форми державного правління, який підточує систему зсередини (конспірологічні теорії говорять про з самого початку закладену під Україну міну з перспективою "failed state"), по-своєму використовували попередники нинішнього президента. Зеленського порівнюють із Порошенком, підкреслюючи його перехід на патріотичну риторику. Насправді ж його треба порівнювати з Януковичем другої — «сімейної» — половини президентства. Тотальна розстановка Зеленським вірних і слабко компетентних людей по всій матриці державної влади покликана "замкнути ланцюги схем і нікого до них не підпускати".
- Гілки державної влади стали департаментами Банкової.
- А РНБО підмінила «реформовану» для показу Заходу судову систему.
Всередині склеєного жадібним слиновиділенням «Карткового будиночка Зе!» викристалізовується така собі «Криворізька народна республіка», де ватажок, контролюючи весь видобуток, своїх «кошенят» несамовито захищає, а чужих — просто душить.
1. Суб'єктивний чинник. Президент, що не знає міри
У медіа вже озвучені прізвища тих, кого цього разу Банкова видушує з уряду. Причому оцінити KPI потенційного відставника неможливо. Для міністрів показників ефективності не існує в природі. Як, утім, і для всього Кабміну: за 18 місяців роботи Верховна Рада так і не затвердила програму уряду. Тобто про жодні стратегії, політики та інші базові речі, закріплені в законі про Кабінет міністрів і Конституції за урядом, сьогодні не йдеться (!).
Робота уряду базується на:
- якихось обіцянках міністрів, які отримали фінальний «лайк» на співбесіді в кабінеті в Єрмака, а потім і — президента;
- наступному менеджменті, що безвідмовно забезпечує команди Банкової;
- суб'єктивній оцінці міністра, котрий «не впорався», на вильоті з команди.
- Класика жанру — кейс звільненого з вовчим квитком міністра охорони здоров'я Степанова. З одного боку, амбіційний конформіст Степанов політично відповів за провал у боротьбі з ковідом і стартовій кампанії вакцинації. Однак навчений використовувати посаду для себе міністр не приймав глобальних державних рішень і був на короткому повідці в Банкової. Інакше він навряд чи проковтнув би таке цинічне обрізання антивоковідного фонду на користь «Великого будівництва».
З іншого боку, вилетів профнепридатний Степанов тільки тоді, коли мав зухвалість публічно записати у свої заслуги 10 мільйонів доз вакцин, за які домовився з американцями Зеленський. Гарант психанув. Степанов огризнувся у відповідь. Ось і все державне управління та кадрова політика.
Тому абсолютно неважливо, кого й за що знімуть (за лупу чи дружбу з Богданом, за новою гендерною квотою, щоб завести даму, немедійність чи тому, що просто набрид) і кого призначать. Якісні люди апріорі не можуть пройти через частокіл викристалізуваних вимог Зеленського: лояльність, безвідмовність у схематозі, піар-ефективність за відсутності власних політичних амбіцій. Це, звісно, не свідчить про те, що потенційні відставники, намагаючись зберегти крісло, перестали намагатися догодити президентові. Не країні (!).
За такого підходу з кожною новою ротацією якість кадрового матеріалу у владі лише погіршуватиметься.
Нагадаємо, що одним із ключових завдань реформи державного управління було розмежування адміністративних та політичних посад. Але якщо на рівні держслужби реформа, хоч і з відкотами («слуги» повертали політичні звільнення і на півтора року підвішували конкурси), все-таки запрацювала, то на рівні політичної надбудови системи держуправління — ні. Прем'єр-міністр, міністри та їхні заступники виявилися найбільш незахищеною її частиною. Потреба чинного президента в контролі та ресурсах зростає прямо пропорційно його бажанню залишитися на другий термін. Очікувано, що в його системі координат кожен наступний міністр має бути зручнішим за попереднього.
«Але,
- по-перше, кожна адекватна людина хоче мати якусь автономію в рамках загальної урядової програми, — пояснює наше джерело, яке не перший рік вариться в надрах Кабміну й відмовилося від ідеї стати міністром (щонайменше, за цієї влади);
- по-друге, кожен логічно розраховує на свою команду. Однак далеко не всі члени уряду сьогодні можуть похвалитися тим, що своїх заступників вони запропонували самі;
- по-третє, хочеться розуміти, скільки в тебе часу на реалізацію програми. Чи бодай якогось власного внутрішнього плану;
- по-четверте, бентежить низька заробітна плата міністра — 55-60 тис. грн. Тоді як керівники директоратів і держсекретар отримують значно більше.
Ми намагалися сформувати інституційний прошарок міністерств. І зробили це принаймні для середньої ланки держслужби: висока зарплата, захист від політичного звільнення тощо. При цьому — абсолютно забули про політичний компонент.
На міністра та його заступників не поширюється закон про держслужбу й КЗпП. Тоді як закон про Кабмін і Конституція в рамках парламентсько-президентської моделі кульгають на обидві ноги. Тож ти або йдеш працювати ширмою, беручи на себе чужі ризики, або ні», — завершило джерело.
У результаті, охочих податися в тимчасові міністри мало. Депутати дорожать мандатами; бізнесмени — незалежністю та відсутністю «головняка» з антикорупційними органами (після роботи у владі вони стають постійними об'єктами моніторингу НАЗК, а для світу — «пепами»); експерти — репутацією. У Кабміні розповідають про таку собі понятійну домовленість, що в прем'єра є "право вето". Але цим правом на Грушевського, м'яко кажучи, не зловживають. Шмигаль здався президентові без бою.
Однак для того, щоб остаточно застебнути пояс вірності на всій системі держуправління, Зеленському треба зробити кілька фінальних кадрових кроків в інших напрямах.
- По-перше, «збити» спікера парламенту Дмитра Разумкова. Протистояння з Разумковим уже вихлюпнулося в публічну площину. Бажання «слуг» призначити голову апарату Ради в обхід голови парламенту — пробний камінь для голосування за відставку самого Разумкова. І тут важливо розуміти: після появи на позиції спікера ручного Руслана Стефанчука країна отримає зовсім іншу монобільшість, ніж та, котра працювала у 2019 році. Під дахом головного законодавчого органу країни наївних «слуг», які штампують закони, замінить згуртована програмою 20/30/50 цинічна й повністю залежна від президента спільнота. Що й стане основою його влади.
Тут доречно повернутися до міністра юстиції Малюськи, який нині запекло бореться за збереження крісла. Любитель постояти на голові нещодавно поставив на вуха все медіаспівтовариство. На конференції YES Brainstorming у Києві Малюська запропонував власникам ЗМІ пройти перевірку на детекторі брехні, щоб визначити, чи платять вони зарплату в конвертах. При цьому міністр забув, що з приходом до влади ЗеКоманда фактично легалізувала тіньові виплати, наприклад, народним депутатам. Пояснивши це тим, що зарплата в конверті — чи не єдиний спосіб змусити депутата працювати чесно. Так би мовити, утримати в парламенті монобільшість «Слуги народу» від «скупівлі олігархами» (програма 20/30/50). Чи оцінив президент зразково-показову вірність Малюськи, незабаром побачимо. Як, утім, і те, наскільки швидко Банкова відреагує на заяву Разумкова: спікер привселюдно звернувся до правоохоронців із проханням перевірити інформацію про корупцію в парламенті.
- По-друге, Зеленському треба буде почистити антикорупційний блок, який зараз дуже заважає захищати своїх. Крім Кабміну-підкаблучника й купленого парламенту, в системі державної влади утворилася каста недоторканних. Банкова завзято захищає своїх. Зокрема й від правосуддя. Відмазується від відповідальності в рамках кримінальної справи Микитася заступник голови ОПУ Татаров. Відмили незаконно призначеного головою НАК «Нафтогаз України» Вітренка. (Ганебний позов прем'єра в ОАСК «Вовк проти НАЗК» — те саме слово, якого з пісні не викинеш.) Закрила система від удару нардепа-касира Трухіна, котрий заклав за комір, перш ніж сісти за кермо.
І це вже абсолютно сформована модель поведінки влади Зеленського, яку він лише зміцнюватиме. Тут можна відразу зробити проєкцію на очікувані проблеми в імплементації судової реформи.
Що стосується антикорупційного блоку, то після «перемоги» в конкурсі на голову БЕБ платоспроможного Мельника головна кістка в горлі Банкової — НАБУ. І велике запитання, чи піде президент через зміну закону про НАБУ або ж усе-таки знайде привід достроково змістити директора бюро Артема Ситника на користь нині чинного голови комісії з правової реформи при президенті Сергія Іонушаса. Фракція «Слуга народу» у понеділок погодила Іонушаса на посаду голови правоохоронного парламентського комітету. Звідки стартувати в директори НАБУ буде презентабельніше.
За інформацією наших джерел, можлива ще одна кадрова ротація з цього ряду. Щоправда, після реформи СБУ. Оптимізовану службу (5-6 тисяч замість 30) залишить Іван Баканов. Перехід нинішнього голови СБУ в крісло генпрокурора вже зараз активно готується. Ірина Венедіктова як може відбивається від впровадження в офіс ексголови служби внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова. Баканов намагається легалізувати статус фігуранта гучних розслідувань про «кришування» контрабанди, без якого він і кроку не міг ступити.
Наумова зняли з посади, але не з потоків. Його тіньовий офіс, обладнаний поруч із СБУ, як і раніше, приймає тих самих клієнтів і за рангом, і за бізнесом. При цьому працевлаштований в Офіс генпрокурора Наумов цілком може зайнятися справою Гео Лероса, відкритою за інформацією анонімного телеграм-каналу. І це не комедійний серіал, а реальність, яка прийшла до нас із серіалу. Про яку президент навряд чи ризикне говорити зі своєю фракцією в Трускавці, на урочисто заявленій "фундаментальній нараді".
2. Об'єктивний чинник. Дуалізм, закладений у Конституцію
- При президентській формі державного правління глава держави офіційно бере на себе відповідальність за виконавчу владу.
- У парламентській республіці у президента немає жодних важелів впливу на уряд.
Дуалізм же парламентсько-президентської системи ставить держуправління на розтяжку.
При цьому, будь український президент хоч популістом, хоч диктатором, він, маючи достатньо важелів впливу на виконавчу владу, жодної політичної відповідальності за результати її роботи та свої дії не несе.
У чому це виражено в нашому випадку?
- По-перше, у фрагментованості виконавчої влади по вертикалі. Те, що голів ОДА призначає і знімає президент, розриває систему виконавчої влади. Практично без рук (а підпорядковані президентові голови ОДА і РДА координують діяльність територіальних органів виконавчої влади) уряд не може ефективно імплементувати свої рішення на всій території країни.
- По-друге, у розірваності влади по горизонталі. Президент відповідає за оборону, зовнішню політику та має особливі повноваження в частині призначення профільних міністрів. Що теж розриває виконавчу владу. Плюс прямий вплив на силовиків: президент вносить у Верховну Раду кандидатури голови СБУ й генпрокурора. Також від нього ж одержує путівку голова НБУ. Навіть цього вже достатньо, аби поставити будь-який Кабмін і силовиків на коліна.
А далі, як ми вже зрозуміли, справа лише смаку й амбіцій. І, до речі, ви помітили, що ми говоримо про особистий вибір і відповідальність Зеленського, а не про пагубний вплив на нього «поганого» оточення і Єрмака. На екваторі каденції президенти не носять рожевих окулярів, хоча й приймають теплі ванни.
Як збалансувати систему й захистити її «від дурня»?
Прибрати дуалізм, закладений у парламентсько-президентській моделі. Так чи інакше, але нас очікує дрейф у бік або парламентської, або президентської республіки. І це може стати приводом для дострокових парламентських і президентських виборів.
Тут варто роз'яснити докладніше.
Уже нині у системі державного управління набирають швидкість два цілком протилежні процеси. З одного боку, освячена Банковою децентралізація — фінанси й повноваження пішли в громади, з іншого — жорстка централізація державної влади президентом. Яку ми описали вище. Їхнє лобове зіткнення може серйозно розгойдати й дестабілізувати систему вже в найближчий час.
Як відомо, на розгляді парламенту перебуває законопроєкт № 4298 про місцеві державні адміністрації. Йдеться про чіткий поділ повноважень місцевого самоврядування й держави та впровадження інституту префектів. Ключове запитання: кому він має підпорядковуватися — прем'єру чи президенту? Відсутність відповіді заблокувала роботу конституційної комісії, яка розробляла проєкт внесення змін у Конституцію щодо децентралізації влади.
Насправді префект, підпорядкований Кабміну й контрольований ним, лягає в логіку децентралізації та парламентсько-президентську модель. Навіть із урахуванням дуалізму системи. Однак не вписується в картину світу президента Зеленського й Банкової. І тут навряд чи варто сподіватися на адекватну норму в законі. Навіть прихильники децентралізації від партії влади, які, по суті, забезпечили продовження реформи на майданчику парламенту, впадають у ступор перед цим питанням. Як, утім, і мери міст, котрі прекрасно розуміють, яку адміністративну палицю одержить президент перед виборами. А те, як «акуратно» він нею користується, підкріпивши силовиками, пояснювати вже нікому не треба.
То, можливо, справді слід послухатися голосу менталітету й прийняти нову Конституцію, закріпивши президентську республіку? Адже Зеленський не перший такий жадібний до влади президент. Нехай офіційно бере на себе політичну відповідальність і рулить Кабміном на конституційних підставах.
Безумовно, лад у системі можна й потрібно навести, вибравши ту чи іншу завершену модель державного управління. Але річ у тім, що цю стратегічну тему Банкова може тактично використати для досягнення своєї політичної мети — якомога довше залишатися при владі. «Поки немає реального емоційного конкурента Зеленському, треба спробувати повністю перезавантажитися». Це була "топ-ідея літа", а нині вона хоч і не в червоній папці, однак на столі президента є.
Таким чином,
конституційні зміни можуть стати приводом для того, щоб, указавши на необхідність перерозподілити повноваження між законодавчою і виконавчою гілками влади, провести дострокові й парламентські, й президентські вибори. Тим самим буде знято з порядку денного гостре питання чергових парламентських виборів, які за Конституцією мають відбутися раніше за президентські. Страх Зе! втратити основу у Верховній Раді — серйозний стимул піти шляхом повного перезавантаження.
Дуже привабливий проєкт. І ризикований. Не так для Зеленського, як для країни.
- Бо неможливо без втрат перестрибнути з рабовласницького ладу в капіталізм. На думку багатьох експертів,
- різкий перехід до президентської моделі так і не дасть розвинутися українським партіям. Що
- зробить Україну заручницею рандомних лідерів без потрібного захисту від «дурня».
На жаль, президент в Україні все ще може купити парламент і координаційним органом — РНБО — підмінити суд.
І хоч би які противаги вибудувала Конституція президентської республіки, в умовах нашої корупованої правоохоронної системи ми одержимо абсолютну монархію. Причому досить неосвічену.
Ба більше, президент завжди представляє частину електорату, а Україна розколота не лише по лінії Схід-Захід. Тоді як парламент завжди змушений згладжувати гострі кути й домовлятися, балансуючи систему та зшиваючи країну.
(Але це тема вже для іншої, не менш серйозної, розмови).
4. Література
Файли 
4-1) Держ. політика
- Посібник з аналізу держ політики, М.Пол Браун, 2000, 243с
- Оцінювання держ політики і програм, Еверт Ведунг, 2003, 352с
- Аналіз політики, Девід Д.Веймер та інш., 1998, 654с
- Аналіз державної політики, Леслі А.Пал, 1999, 424с
- Державна політика: Вступ до аналізу, Вільям Н.Данн, 2005, 504с
-
Как написать аналитический документ в сфере госполитики, Э.Янг и др., 2002, 120с -
Юридическая техника, Кашанина Т., 2011, уч. 496с разв. - Юридическая техника, Краснов Ю.и др., 2014, уч. 536с
- Юридическая техника, Томин В., 2015, уч. пос. 84с
- Законодательная техника, Леоненко В., 2015, уч. пос. 276с
4-2) Культурна спадщина
- Культурная безопасность как один из факторов устойчивого развития, 3с
- Культура как важнейший фактор национальной безопасности, 2008, 11с
-
Европейский опыт реализации политики охраны памятников, 2018, 12с - Правовая охрана памятников, зарубежный опыт, 2005, антология, 172с
- Сохранение наследия - главная черта культурной политики Европы, на примере Италии, 2009, 8с
- Система охраны памятников истории и культуры во Франции, на примере Парижа, 11с
-
Опыт сохранения памятников Италия, 1972, А.Иконников, 31с - Опыт реконструкции исторически городов Англии, 1972, А.Бабуров, 28с
- Реставрация зданий, пер. с англ., Кантакьюзино Ш., Бранд С., М., 1984, 264с
...
❎ ВИСНОВКИ. Як притягнути до Дисциплінарної відповідальності чиновника
