Знищення Історичних міст та Заповідників України



Зміст link-in

(1) Передмова. Значення збереження культурної спадщини

(2) Вступ. Правова основа сфери управління містобудівною культурною спадщиною

  1. Законодавство
  2. Підзаконні акти - Положення та Порядки
  3. Державні стандарти - Норми та Правила
  4. Парламентські слухання 18 квітня 2018 - "Охорона культурної спадщини в Україні"
  5. Рекомендації ЮНЕСКО
  6. Фейковий план організації території Софії-Лаври
  7. Концепція планів организіціх територій Лаври та Соіфія Київська, А.Вечерський, 2011-2012 рр.
  8. Висновки
  9. Файли

BtT Back to Top


(1) Передмова. Значення збереження культурної спадщини

Файли pdf

BtT Back to Top


Охорона архітектурної спадщини України є великою і невід’ємною  частиною захисту культурної спадщини не тільки України, але й Європи. Україна, як держава, підписала та ратифікувала ряд міжнародних договорів, в тому числі, Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи.

Ратифіковані  міжнародні договори є складовою частиною Українського законодавства.

Стаття 54 Конституції України гарантує охорону культурної спадщини. Культурна спадщина охороняється законом.  Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.   

Статтею 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.  Відповідно до статті 4 цього Закону, до повноважень Кабінету Міністрів України (КМУ) у сфері охорони культурної спадщини належить забезпечення проведення державної політики у цій сфері.   

Основні завдання  КМУ також визначені Законом України «Про Кабінет міністрів України». Пунктом 4 статті 1 визначено, що КМУ забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм.

Так,  з метою імплементації міжнародних договорів в сфері охорони культурної спадщини, Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи іншого законодавства цій сфери, у 2004 році Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної  спадщини на 2004-2010 роки», було затверджено відповідну програму.   

Фактично жодного пункту цієї програми не виконано - ні визначеними у програмі органами державної влади, ні органами місцевого самоврядування, в тому числі і Міністерством закордонних справ України, щодо виконання статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» та пункту 4 зазначеної програми. 

Особливо це стосується питанню щодо Положення про історичне населене місце України, яких в Україні, відповідно до Постанови КМУ від 26 липня 2001 р. № 878, налічується 401 місто, населені пункти, села. Такого положення, визначеного у Програмі,  на сьогодні не існує. Пунктом 2 зазначеної  Постанови поставлено завдання уряду  разом з Радою міністрів Автономної Республіки  Крим, обласними,  Київською  та  Севастопольською  міськими  державними адміністраціями забезпечити протягом 2001-2003  років  розроблення та  затвердження  науково-проектної  документації з визначення меж історичних  ареалів  населених  місць,  включених  до  зазначеного Списку.

Лише в 20% із 401 історичного населеного місця затверджені історико-архітектурні опорні плани.

Не одне з 401-го історичного міста не має Плану управління/організації території.

Особливо це стосується міста Києва. Такий стан речей призводить до постійних конфліктів при здійснені нового будівництва на територіях, які по законодавству УРСР належали до земель історико-культурного призначення, але з причини невиконання нормативно-правових актів досі не внесені до відповідних кадастрів,  інших картографічних схем та архітектурних планів.

В цьому контексті необхідно дати належну оцінку наказам Міністерства культури України № 912/0/16-1 від 2.10. 2011 року «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж i режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», яка була створена за немалі кошти державного бюджету, призупинити свій же наказ, фактично протиправним наказом (який має суспільне значення та не зареєстровано у Мінюсті), наказом Мінкультури від 29.10.2014 року № 911на не визначений термін, посилаючись на протокол науково методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 01.08.2014 року № 71, який не мав навіть на увазі призупинення вже затвердженої науково-проектної документації.

Перелік органів виконавчої влади, які відповідальні та повинні були виконати Загальнодержавну програму збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки є у самій програмі.

Охорона культурної спадщини, відповідно до  статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є системою правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини, що до речі і формує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.

На сьогодні, протягом всіх років з дня прийняття Закону України «Про охорону культурної спадщини», така система не розроблена та не існує, таке розуміння державної політики щодо виконання міжнародних договорів та Конвенцій в загалі державної політики потребує належної оцінки.
    
Ще прикладом є невиконання з боку державних структур також адміністративних заходів, а саме статті 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення.    

Завданням  Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Так статтею 255 цього кодексу передбачено, що до осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення відносяться органи поліції, але в практиці не відомо жодного випадку щодо складання та направлення до судової та адміністративної системи, жодного протоколу про порушення, передбачених статтею 92 зазначеного Кодексу!

За 18 років з дня вступу у силу Закону України «Про охорону культурної спадщини» Центральний орган охорони культурної спадщини, яким було і є Мінкультури (в тій чи інші часи різні назви), видало багато наказів щодо включення тих чи інших об’єктів до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (далі Реєстр).

На сьогоднішній день такого Реєстру «де юре», не існує. Крім того, відповідні накази міністерства не оприлюднені у жодному відповідному офіційному виданні та не зареєстровані в Міністерстві юстиції. Тобто, важливо, - пам’яток культурної спадщини, відповідно до вимог Міжнародних договорів, та законодавства України, юридично не існує.

Охорона культурної спадщини потребує не тільки належного виконання «Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної  спадщини на 2004-2010 роки»,  законодавства України, але і політичної волі посадових осіб Кабінету міністрів України, міністерств та відомств  щодо виконання не тільки зазначеної програми, виконання Загальнодержавної програми та постійного контролю щодо формування державницької політики, дотримання умов міжнародних договорів у сфері охорони культурної спадщини, також потрібен контроль виконання ратифікованих міжнародних Конвенцій, та їх належної імплементації в нац законодавство.


Фрагмент Конвенції

Конвенція Ради Європи - Культурна спадщина (фрагм)

BtT Back to Top


(2) Вступ. Правова основа сфери управління містобудівною культурною спадщиною

В ЗУ Про охорону культурної спадщини відсутні "план організації/управління територіями". Порядок розробки та вимоги до Складу і  Змісту "Плану організації та управління територіями історичних ареалів і заповідників, як з'єднуючої ланки між Опорним та Генеральними планами населених пунктів. Що, згідно ЮНЕСКО, має назву "Історичний міський ландшафт"

BtT Back to Top


1. Законодавство

Файли pdf


ЗУ Про охорону культурноі спадщини (фрагмент)