- Місцезнаходження в м. Києві
- Історичні дані про будинок та садибу
- Фото до знищення
- Нищення пам'ятки - цінної історичної забудови поч. ХІХ ст
- Містобудівні умови та обмеження на "реконструкцію" 2018 р.
- Проект забудови ділянки
- Реакція на знищення - Мінкультури (Ткаченко)
- Реакція на знищення - КМДА-Деп охор пам (Кличко-Никоряк)
1. Місцезнаходження в м. Києві
2. Історичні дані про будинок та садибу
Колишній прибутковий будинок купця Івана Уткіна на вул. С. Петлюри, 29
(сторінка автора - Короб Антон в ФБ)
"Якщо біля вокзалу, то можна і таке лайно втулити", - подумали замовники і архтектори нового багатоповерхового одоробла, яке знищить ансамбль Вокзальної площі, візуально розчавить шедевр Олександра Вербицького - Залізничний вокзал 1927-1932 років. Мабуть, спостерігаючи за безхатченками, гастарбайтерами, закликачами до міжміських бусиків з їхніми огидними голосами, торгівлею на речовому ринку, забудовник, державні та міські органи вирішили, що заключним аккордом цієї вокзальньної симфонії має стати багатоповерховий зразок сучасної архітектури, який гармонійно впишеться у цю "ідилічну" містобудівну картину.
Жертвами ненаситних ділків стануть не тільки ансамбль Вокзальної площі, мешканці, гості міста, які не встигатимуть на потяг через завантаженість під’їздів до вокзалу, працівники цих запланованих до побудови офісів, які будуть зранку, в обід (за бажанням) та ввечері занурюватись у це привокзальне мутне "вариво" з маргінальних елементів та проблем благоустрою, а також і одна симпатична історична споруда.
Колишній прибутковий будинок купця Івана Уткіна залишився єдиним свідком подій вже більше 100 років (120 приблизно), які калейдоскопом промайнули на Вокзальній площі. Жодної іншої споруди до 1917 року не лишилося у цілому кварталі між Жилянською, Льва Толстого, Петлюри та річкою Либідь.
Купець 2-ої гільдії Іван Якович Уткін мав артіль малярів, контора якої була розташована на вулиці Тургеневській, 33. Крім садиби на Тургенівський у власності Уткіна була і садиба на самому березі річки Либідь коло залізничного вокзалу за адресою: вулиця Безаківська, 29. Володів він нею довгий час: принаймні з 1899, а у 1914 році садиба вже була у його власності його нащадків, оскільки купець помер 1913 року та був похований на Лук'янівському кладовищі. Проте у довіднику «Весь Кіевъ» за інерцією вказано власником покійного вже Івана Яковича і у 1915 році.
Десь на межі століть (орієнтовно між 1890 та 1905) Уткін вирішив звести двоповерховий будинок на високому напівпідвальному поверсі у стилі неоренесанс. Композиція фасаду двоосьова, наближена до симетричної, але не є такою. Виражена у двох бічних розкріповках, акцентованих аттиками. Первісно фасад був нетинькований: на декор, модельований у цеглі (лопатки, ніші, дентикули, карнизи, гзимси) накладалися ліплені гіпсові деталі. Порівнюючи сучасний вигляд зі світлиною 1930-их років ми бачимо наскільки було спотворено архітектурний вистрій будинку. Окрім невисокого мансардного даху початку 2000-их, ще раніше фасад споруди втратив багато декоративних елементів. Зникли ошатні вази на аттиках, ліпні картуші, які прикрашали простінки між вікнами другого поверху.
Сумніваюся, що забудовник погодив знищення цього будинку та спорудження нового у Мінкульті, оскільки ця територія входить в Історичний ареал забудови Києва відповідно Історико-опорного плану міста.
Знесення цього прекрасного історичного будинку у чудовому стані збреження без жодних ознак аварійності, на самому березі річки Либідь та зведення на його місці хмарочоса на кшталт 101 Tower зробить забудову навколо вокзалу ще більш хаотичною, невпорядкованою та завдасть шкоду транспортній інфраструктурі міста, зокрема збільшить пасажиропотік на Вокзальну площу, але за рахунок працівників та обслуги офісів.