Знищення охорони пам'яток

лого - Падальщики


Друга головна проблема сфери охорони спадщини - відсутність державницької Концепції та Стратегії захисту культурної спадщини України, 2) Про державне стратегічне планування (проект 2011) НЕ прийнятий 


Фейкові новини, Фейк-ньюз(-с) (від англ. fake news — підроблені / шахрайські / фальшиві новини) — підробка чи імітація новин (маніпулятивне спотворення фактів; дезінформація), яку створено з ігноруванням редакційних норм, правил, процесів, прийнятих у ЗМІ для забезпечення відповідності та перевіреності, та яка не витримує жодних, навіть поверхневих, перевірок на відповідність та реальність, але, незважаючи на це, має потужний вплив на свідомість великої кількості людей.


Зміст link-in


ОСНОВНА ЧАСТИНА

  1. Закони, проєкти законів України - зищують правову основу та інституційну структуру:

  2. Згідно Закону Про охорону культурної спадщини - поява терміну Предмет охорони
  3. Згідно Закону Про охорону культурної спадщини - руйнація інституційного Порядку управління сферою охорони культурної спадщини
  4. Згідно Закону Про охорону культурної спадщини - не розроблений - Порядок надання дозволів

  5. Згідно Закону Про охорону культурної спадщини - не розроблені -
    • 5.1) Положення про історичне населене місце;
    • 5.2) Порядок розробки і встановлення Меж та режимів використання історичних ареалів населених місць
    • 5.3) Знищена ознака "цінна історична забудова" в 2022 році підміною тексту Закону

  6. Згідно Закону Загальнодержавна програма збереження культурної спадщини - не розроблений - Порядок Регенерації районів історичної забудови
  7. Згідно Закону Загальнодержавна програма збереження культурної спадщини - не розроблений - Порядок розробки Генпланів (План управління та організації території) заповідників

  8. Згідно Комплексної програми Паспортизації пам'яток, 2002 - не розроблена - Едина форма Електронних паспортів пам'яток
  9. Згідно Комплексної програми Паспортизації пам'яток, 2002 - не розроблена - Електронна База даних паспортів пам'яток
  10. Згідно Комплексної програми Паспортизації пам'яток, 2002 - не виконана - Паспортизація пам'яток

  11. Порядок Визначення пам'яток, 2019 - погіршує ситуацію, також виключили критерій "є творами відомих архітекторів або інших митців"
  12. Порядок Обліку пам'яток, 2019 - погіршує ситуацію, також із процедури взяття на облік виключили Науково-методичну раду

  13. Порядок розроблення, вимоги до складу та змісту Буферних зон обєктів всесвітньої спадщини - не розроблений

  14. Порядок розробки та погодженя проектів Будівництва - не розроблений

  15. Порядок розробки та погодження проектів Реставрації - не розроблений
  16. ДБН  Документація на реставрацію, 2016погіршує ситуацію

  17. Порядок розробки Історико-архітектурного Опорного плану - погіршує ситуацію та без Плану управління та організації території не працюе на розвиток
  18. ДБН  Історико-архітектурний Опорний план, 2012 - погіршує ситуаціюта без Плану управління та організації території не працюе на розвиток

  19. Порядок визначення та затвердження Зон охорони пам'яток - не розроблений
  20. ДСТУ  Зони охорони пам'яток, 2016погіршує ситуацію

  21. Київ - Згідно Програми Електронна столиця, 2105-2018 - не створена - Інформаційна база пам'яток
  22. Київ - Згідно Програми Столична культура, 2016-2018 - не створений - Електронний каталог пам'яток
  23. Київ - Згідно Програм:

  24. Київ - Об'єкти всесвітньої спадщини Софія Київська та Лавра з 1990 р.:
    • 24.1) поява терміну Буферна зона;
    • 24.2) відсутність Порядку та вимог до складу і змісту Буферних зон;
    • 24.3) поява "документації" Буферної зона Лаври та Софії;
    • 24.4) "Концепції" планів організації територій Софії та Лаври, 2012-2012 рр. (підміна змісту поняття План розвитку та управління на зміст Опорного плану) - дотепер Планів організації та управління немає 

  25. Київ - Історичний ареал (до тепер тривають "судові баталії")В цілому по Україні - для 401-істор. міста визначен тільки для 141

  26. В ЗУ Про охорону культурної спадщини відсутні "план організації/управління територіями". Порядок розробки та вимоги до Складу і  Змісту "Плану організації та управління територіями історичних ареалів і заповідників, як з'єднуючої ланки між Опорним та Генеральними планами населених пунктів. Що, згідно ЮНЕСКО, має назву "Історичний міський ландшафт"

  27. Закон про Ландшафти - Відсутній, проект в ВР з 2009 р., прийнятий в 1-му чит. ще в 2012 р.

  28. Електронний реєстр пам'яток - Відсутній, повинен містити (дотепер теж не створені):
    • 28.1) Едина форма Електронних паспортів пам'яток;
    • 28.2) Електронна База даних паспортів пам'яток;
    • 28.3) Паспортизація пам'яток

  29. Київ - Порядок надання Дозволів на порушення благоустрою - Відсутній, дотепер діє схема Черновецького - "Контрольна картка"

  30. Дорадчі органи з охорони пам'яток Мінкульту та КМДА - Положення про них не відповідають сучасним вимогам

  31. Відсутні в містобудуванні:

  32. Термінологічний хаос та правова невизначеність - знищує правову основу

  33. Концепція культурної політики державної влади - не затверджена
    • 33.1) поява Концепції культурної послуги - т.ч., держуправління у сфері культури ґрунтується на концепціях культурної політики, в яких стратегічні цілі підмінені її завданнями, пов'язаними з конкретними напрямками діяльності та ресурсами культури, її засобами та інструментами. Хибне розуміння культури як сфери послуг призводить до того, що її виховна та просвітницька функції підміняються логікою ринку послуг.

  34. Нормативно-правова проблема Переліків пам'яток - "щойно виявлених обєктів культурної спадщини" - недопам'ятки. Інструмент нищення спадщини

  35. Законодавчо не визначений статус та порядок обліку Цінної історичної забудови

  36. Відсутність терміну "САДИБА" в пам'яткоохоронному законодавстві. Приклад нищення - садиба по вул. Нижній Вал, 2

  37. Багатоквартирні будинки-пам'ятки (питання відповідальності не врегульоване)

  38. Всупереч вимогам ЮНЕСКО, нормативне закріплення "Стильової імітації" в Історичних ареалах міст України

  39. Охороннні договори - єдине призначення - "корупційна годівниця" ($$$)  влади

  40. Порядок (новий) взяття на облік об'єктів культурної спадщини - нищення обліку 

BtT Back to Top


❎ АНОТАЦІЯ

Коллаж канцелярский


(0-1) Методика ЮНЕСКО, фрагмент

ЮНЕСКО таб Система управлен культурн наслед 640


(0-2) Результат аналізу - Структура та пріоритети причин нищення культурної спадщини

Охор пам - Проблеми та їх структура

BtT Back to Top


(0-3) Правова основа охорони пам'яток

лого - Правова основа охор пам

BtT Back to Top


❎ ПЕРЕДМОВА. Відсутність національної державної політики захисту культурної спадщини​

лого - Корисні ідіоти

Зміст передмови link-in

  1. Доповідь Мінкульту 2018 про стан охорони культурної спадщини
  2. Статистика пам'яток по Києву
  3. Звіт КМДА про охорону памяток в 2018 р. із "фейковою" статистикою
  4. Програма КМДА по охороні пам'яток на 2019-2021 рр. із "фейковою" діяльністю

BtT Back to Top


(1-1) Доповідь мінкультури на парламентських слуханнях, 2018 р., Є.Нищук, Т.Мазур, фрагмент

Нищук в ВР 2018 (фрагм)

BtT Back to Top


(1-2) Статистика памяток Києва

За даними, опублікованими на сайтах Мінкультури та Департаменту культури КМДА - станом на 2018 рік, в Києві на обліку перебуває:

  1.   3.521   Об'єкта культурної спадщини. У тому числі,
  2. Пам'яток, занесених до Державного реєстру   1.142    (місцевого   961  , національного    181  ), та
  3. a) Щойно виявлених обєктів + b) Пам'яток, взятих на облік до 2000 р.    2.379  
  4. В 2015 р. проектом Історико-архітектурного опорного плану було запропоновано 415-об'єктів   для занесення  до Переліку щойновиявлених об'єктів культуронї спадщини  pdf

NoComm

лого - Абориг

BtT Back to Top


(1-3) Звіт про роботу КМДА за 2018 р.

  • Фрагмент, фейкова статистика пам'яток

Київ річний звіт за 2018 стор 10

BtT Back to Top


(1-4) Програма "Культурна спадщина Києва, 2019-2021 рр.", В.Кличко, О.Никоряк, =247,8 млн гр 


  • фрагмент-1, провальна діяльність

Прогр Спадщ Києва 2019-2021 (фрагм)

BtT Back to Top


  • фрагмент-2, фейковий план

Прогр Спадщ Києва 2019-2021 (фрагм) c3

BtT Back to Top


❎ ВСТУП. Режим "Внутрішня окупація" - головна причина нищення культурної спадщини

лого - Енеїда в пекл


  • "Самый опасный враг не колонизатор и оккупант, а твой соотечественник - прикормленный оккупантом"

Махатма Ганди


Зміст вступу link-in

  1. Значення культурної спадщини для існування держави
  2. Гібридна війна
  3. Колаборація та п'ята колона
  4. Корисні ідіоти

BtT Back to Top


(2-1) Значення культурної спадщини для існування держави

Плакат - Партизаны 3 наказ

Файли pdf

BtT Back to Top


  • Фрагмент

Конвенція Ради Європи - Культурна спадщина (фрагм)

BtT Back to Top


Концепц культ спадщ (фрагм)

BtT Back to Top


(2-2) Гібридна війна

Гібридна війна — війна з поєднанням в застосуванні конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які звичайно досягаються звичайною війною.

BtT Back to Top


(2-3) Колаборація та 5-та колонна

Партизаны (плакат)

  • Колабораціонізм (від фр. collaboration — «співробітництво») — термін сучасного політичного лексикону з такими значеннями:

у широкому сенсі — співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим — і мав місце практично в кожній окупованій країні.

  • Колаборант — особа, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду власній країні.

Згідно з загальним національним правом діяльність колаборантів визнавалась як зрада громадян та як зрада інтересів своєї держави; залежно від міри шкоди державі, спричиненої колаборантом, передбачалось або довгострокове ув'язнення, або смертна кара.

BtT Back to Top


  • П'ята колонаорганізації та особи, чиї дії викликають тривогу у країні, а їхні зв'язки із закордоном залишаються таємницею для широкого загалу: диверсанти, саботажники, внутрішні вороги.

Діяльність п'ятої колони поділяють на 2-ва періоди: 1) мирний та 2) воєнний час.

5-та колона (плакат)

П'яту колону поділяють на:
1) - воєнну п'яту колону, що діє безпосередньо під час агресії;
2) - політичну п'яту колону, яка використовується ворогом безперервно

BtT Back to Top


(2-4) Корисні ідіоти

лого - Корисні ідіоти 2

  • Терміном корисний ідіот (англ. "useful idiot") у політичному жаргоні називають особу, яка відстоює певну ідею без повного розуміння мети цієї ідеї і яку цинічно використовують лідери цієї ідеї. Початково термін використовували в часи Холодної війни на позначення прихильників Радянського Союзу в Західних країнах, які не були комуністами.

BtT Back to Top


BtH Back to Home


❎ ОСНОВНА ЧАСТИНА


1. Закони та проєкти Законів України

Ю - ххх 1 gang

Зміст link-in

  1. Проєкт «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини» № 8202, 2018-2020
  2. Проєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження традиційного характеру середовища та протидії хаотичній забудові», 2020-05
  3. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо збереження культурних цінностей)» № 2187 від 30.09.2019

1-1) Проєкт «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини» № 8202, 2018-2020


  • Сайт ВР України

Проект закону 8202 від 26.03.2018  дом стор 1

Проект закону 8202 від 26.03.2018  дом стор 2

Файли pdf

NoComm

лого - Абориг


  • Зауваження Головного юридичного управління

Зауваж юр упр 1

Зауваж юр упр 2

Зауваж юр упр 3

Зауваж юр упр 4

Зауваж юр упр 5

Зауваж юр упр 6

Зауваж юр упр 7

Зауваж юр упр 8

BtT Back to Top


BtH Back to Home


1-2) Проєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження традиційного характеру середовища та протидії хаотичній забудові», 2020-05

ю - Дебилы Бл

Сторінка розміщення інформації index

Проект закону № хххх 2020-05 дом стор

  • Додаток - тільки(!) Порівняльна таблиця в PGF

BtT Back to Top


Не дотримано вимог юридичної техніки, які передбачають:

  • Проєкт нормативно-правового акту подають на розгляд у складі: 1) Текст документу; 2) Пояснювальна записка; 3) Порівняльна таблиця; 4) Подання, та 5) Електронні версії текстів - у форматі "MSWord"

Файли pdf

  1. ЗУ Про охор пам., Проект від 2020-10-27 329c (нова версія, доповнена) у т.ч. в частині Аналізу впливу не відповідає вимогам Методика проведення аналізу регуляторного акту, Постанова КМ України, 2004
  2. Порівняльна таблиця-1 (стара); 2) Аналіз порівняльної таблиці-1; 3) Аналіз порівняльної таблиці-2 від 2020-09

NoComm

лого - Абориг


  • Фрагмент-1

Проект закону № хххх 2020-05 Кодекс адмін ст 92


  • Фрагмент-2

Проект закону № хххх 2020-05 ст 14

BtT Back to Top


  • Фрагмент-3

Проект закону № хххх 2020-05 ст 15


  • Фрагмент-4

Проект закону № хххх 2020-05 ст 24

BtT Back to Top


BtH Back to Home


1-3) Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо збереження культурних цінностей)» № 2187 від 30.09.2019

  • Сайт ВР України

Закон № 2187 від 30.09.2019 дом стор 1

Закон № 2187 від 30.09.2019 дом стор 2

Файли pdf

  1. Текст
  2. Подання
  3. Пояснювальна записка
  4. Порівняльна таблиця
  5. Висновок Коміттету
  6. Зауваження Голов упр

BtT Back to Top


BtT Back to Top


1.4)

ЗУ Про охор культурн спадщ (Ред 2022-05-31) ст1 Істор заб

  • ЗУ Про охор культурн спадщ (Ред 2022-05-31) ст. 1 Визначення "Історична забудова" ЗНИЩУЄ ії як юридичний факт, разом із "Історичний ареал - Історичне населенне місце"

  • Знищення Історичних міст - Історичних ареалів - Історичної забудови (зміни в "ЗУ Про охор пам" від 22 травня 2022 року)

Як було дотепер:

Чи обов’язковий статус пам’ятки для збереження історичних будівель?

Відповідь на це питання: статус пам’ятки не обов’язковий, а заклики всі історичні будівлі в Києві зробити пам’ятками неконструктивні, на реалізацію цього потрібні роки, якщо не десятиліття, за цей час велику кількість історичних будівель просто знесуть, а в результаті отримаємо лише знецінення статусу пам’яток.

Справа в тім, що для збереження подібних історичних будинків, що є частиною душі Києва, але самі по собі не є достатньо видатними для пам’ятки, є (БУВ) окремий статус – "цінна історична забудова".

Нажаль, це БУЛО врегульовано лише на рівні нормативів і законом не закріплено, але навіть за таких умов можна БУЛО швидко захистити історичні будівлі.

BtT Back to Top


BtT Back to Top


  • Відповідно до п. 13.2.4, в зонах охорони пам’яток та в історичних ареалах заборонено знесення цінної історичної забудови, а її реконструкція дозволяється лише у виключних випадках і за умови дотримання ряду вимог.
  • Сама цінна історична забудова визначається і зазначається в історико-архітектурному опорному плані.

ДБН  Істор-арх опорн пл с1

BtT Back to Top


BtH Back to Home


2. Казус Предмету охорони

Ю - happy end

  • Пам’ятки архітектури як методологічна проблема, О.Пламеницька (реферат статті index)

Зміст link-in

  1. Вступ
  2. Засади визнання об’єкта пам’яткою
  3. Що маємо
  4. На якій стадії визначається Предмет охорони
  5. Стратегічна помилка Мінкультури у роботі над Реєстром
  6. Україна тупцює на "інформаційному узбіччі"
  7. Серйозна пам’яткоохоронна колізія
  8. Коли і навіщо з’явилася ця пам’яткоохоронна норма
  9. Посилання

BtT Back to Top


2-1) Вступ

Охорона архітектурної спадщини в Україні регламентується правовими та нормативними вимогами, які можна поділити на міжнародні та вітчизняні. Міжнародні вимоги здебільшого мають рекомендаційний характер, натомість вітчизняні є обов’язковими, поділяючись, в свою чергу, на рекомендаційні (методики, рекомендації) та обов’язкові, нормативно-правові (закони, нормативи). Від методичної коректності обов’язкових норм значною мірою залежить державна політика у сфері збереження архітектурної спадщини, фахова спрямованість діяльності і, зрештою, конкретні результати. Досвід останніх десятиліть засвідчує, що в Україні відбувається стагнація, а, скоріше, зворотний відкат у пам’яткоохоронній справі. Це не потребує доказів: достатньо подивитись на обсяг деструктивних змін історичного середовища більшості міст, в тому числі заповідників, пов’язаних з руйнацією спадщини, новобудовами, реконструкціями тощо. Найбільшим парадоксом є те, що здебільшого усе вищезазначене відбувається у «правовому полі»: базуючись на чинній законодавчо-нормативній базі, практично неможливо довести хибність прийнятих і реалізованих рішень.

Мета цієї статті – акцентувати деякі питання «нестиковки» у вітчизняному пам’яткоохоронному законодавстві, які провокують деструктивні дії стосовно пам’яток архітектури, що відбуваються не лише без формальних порушень закону, а навпаки, виходячи з його норм. Зокрема, предметом розгляду є законодавче поняття «предмет охорони» пам’ятки архітектури з точки зору його негативного впливу на пам’яткоохоронну діяльність в цілому та архітектурну реставрацію зокрема. Відразу заува- жимо, що в даному тексті йдеться про пам’ятки архітектури в широкому культурно-мистецькому значенні, а не в межах специфічного правового сегменту, визначеного Законом про охорону культурної спадщини, згідно з яким «пам’яткою культурної спадщини є об’єкт культурної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».

Насамперед необхідно акцентувати змістовні суперечності, закладені у Законі України про охорону культурної спадщини [1], які провокують відхід від міжнародних пам’яткоохоронних принципів і спричинюють методичну плутанину у реставраційній діяльності.

Закон стверджує певну логіку щодо: а) визнання об’єкта пам’яткою культурної спадщини та б) нормування засад охорони пам’ятки та меж реставраційного втручання у неї. Як буде доведено нижче, некоректність принципу «а» провокує методичну некоректність принципу «б».

BtT Back to Top


2-2) Засади визнання об’єкта «пам’яткою культурної спадщини»

(далі – пам’яткою) відповідно до закону регламентуються наступними положеннями

  1. «Пам’яткою» є «об’єкт культурної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України»*. Зазначимо, що закон не визначає культурної, історичної та мистецької цінності «пам’ятки», підміняючи його виключно процедурною характеристикою – умовою приналежності «об’єкта» до Державного реєстру (далі – Реєстр).
  2. В якості пам’ятки об’єкт заноситься до Реєстру лише за наявності в ньому «характерної властивості», яка кваліфікується як «предмет охорони».
  3. «Предметом охорони» є «характерна властивість об’єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої об’єкт визнається пам’яткою». Звернімо увагу, що визначення «предмету охорони» дається в рамках дефініції «об’єкта культурної спадщини», а не «пам’ятки», що суперечить положенню 2. Отже, сутність пам’ятки полягає в наявності певних властивостей в іншої пам’яткоохоронної категорії – об’єкта культурної спадщини.

«Об’єктом культурної спадщини» є «споруда, комплекс, ансамбль, його частини, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність». Наголосимо, що перелік видів об’єктів та ціннісні параметри, які є підставою для визначення предмету охорони і визнання об’єкта пам’яткою, подані в рамках дефініції «об’єкта культурної спадщини», а не «пам’ятки».

BtT Back to Top


2-3) Отже,

що маємо

  1. «Предмет охорони» є тотожний «характерним властивостям об’єкта культурної спадщини».
  2. Об’єкт культурної спадщини має усі якості, необхідні для визначення його «пам’яткою», оскільки являє цінність з археологічного, естетич- ного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, науково- го чи художнього погляду і зберіг свою автентичність.
  3. Наявність «предмету охорони» об’єкта культурної спадщини означає, що він є пам’яткою.
  4. Кожна пам’ятка є об’єктом культурної спадщини і має предмет охорони.
  5. Кожний об’єкт культурної спадщини має предмет охорони і є пам’яткою.

Керуючись і надалі простими логічними міркуваннями, доходимо висновку щодо тотожності об’єктів культурної спадщини та пам’яток: визнання споруди об’єктом культурної спадщини автоматично означає наявність у ній предмету охорони й тягне за собою визнання її пам’яткою. Наведена вище дефініційна «казуїстика» закону має на меті лише одне – відтермінувати надання «пам’ятці de facto» статусу «пам’ятки de jure», що ми і спостерігаємо: сотні «пам’яток de facto» впродовж десятків років перебувають у статусі «щойно виявлених об’єктів культурної спадщини», чекаючи на визначення «предмету охорони», а відтак не маючи шансів на- бути статусу «пам’ятки de jure» і стати об’єктами збереження і реставрації. Розглянемо поняття «предмет охорони» з точки зору його фахового змісту, функції у законодавстві і, зрештою, доцільності самого існування.

«Предмет охорони» визначається в офіційному паспорті пам’ятки (розділ 14 «Паспорта») і у вербальній формі фіксує якості/властивості пам’ятки, які мають бути збережені в процесі її використання та при виконанні всіх подальших робіт на ній (реставрація, ремонт, пристосування). Втім, закон сформульовано таким чином, що достатньою умовою збереження «пам’ятки de jure» є збереження лише її «предмету охорони». Про це прямо говорить стаття 13: «Із занесенням до Реєстру на об’єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, по- ширюється правовий статус пам’ятки».

Отже, заакцентуємо важливу методологічну проблему: пам’ятка розглядається не як цілісна структура, а як сукупність «складових елементів», на частину яких правовий статус не поширюється. Відтак пам’ятка охороняється частково. Цей висновок підтверджує стаття 15: «Вилучення пам’ятки з Реєстру здійснюється лише у разі: якщо пам’ятку зруйновано; якщо пам’ятка втратила предмет охорони». Іншими словами, якщо предметом охорони визначено головний фасад, можна перебудувати всю пам’ятку, крім фасаду, – і вона не втратить охоронного статусу. Це положення є прихованою нормою непрямої дії основоположного принципу закону: статусу «пам’ятки» для її охорони недостатньо – потрібно визначити, що саме в ній слід охороняти. Але  процедура цього визначення в законі відсутня, як відсутній в Україні й інститут офіційних державних експертів – кваліфікованих і авторитетних фахівців, підпис яких є гарантом професійності й неупередженості (не плутати з експертною радою при науково-методичній раді Міністерства культури, функцією якої є затвердження документації). Наразі визначення предмету охорони є справою доволі непрозорою, оскільки ним займаються рядові й адміністративно залежні розробники паспортів пам’яток, які, до того ж, не завжди є архітекторами. Для юристів, які представляють інтереси власників пам’яток (читай: «реконструкторів» пам’яток) наявність «предмету охорони» є зручною хвірткою в законодавстві, яка при потребі перетворюється на величезну браму, через яку можна «винести» все, включно з самою пам’яткою, залишивши лише її символічний предмет охорони.

BtT Back to Top


2-4) Проаналізуємо

– на якій стадії визначається «предмет охорони»

Відповідно до статті 5 Закону про охорону культурної спадщини на центральний орган охорони культурної спадщини (з 2006 р. – Міністерство культури України) покладається функція «ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об’єктів культурної спадщини». Прямої залежності між наданням об’єктам пам’яткоохоронного статусу і наявністю на момент включення їх до Реєстру повного пакету облікових документів (зокрема паспорта) у законі немає, що цілком слушно. Така норма з’явилася у постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760 [2], згідно з якою «занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Облікова документація на об’єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об’єкта». Отже, умовою занесення пам’ятки до Реєстру є бюрократична вимога щодо наявності цілого пакету документів, які потребують розроблення і затвердження, а отже, державного фінансування. Вже лише одна «майнова оцінка пам’ятки», методика якої до сьогодні остаточно не визначена, потребує настільки значних коштів, що перетворюється на непереборне гальмо усієї програми паспортизації. Зрештою, чи так вже важливо, скільки «коштує» Софія Київська, собор св. Юра у Львові, Троїцький собор у Новомосковську чи Склеп Деметри для того, щоб визнати їх пам’ятками культурної спадщини? Питання риторичне.

Форму облікової картки та паспорта нового зразка було затверджено через три роки після виходу згадуваної постанови 2001 року [3]. Паспорт складається з 19 розділів і включає опис навколишнього ландшафту, опис самої пам’ятки, історичну довідку про неї, перелік архівних джерел, характеристику перебудов і втрат пам’ятки, опис наявних у ній творів мистецтва, довідку про її майнову цінність, акт технічного стану, опис зон охорони, перелік проведених науково-дослідних та реставраційних робіт, кресленики обмірів, фотофіксацію тощо. Не треба бути фахівцем, аби зро- зуміти, що отримання, опрацювання і комплектування усієї цієї інформації вимагає чималого часу, коштів а, отже, затягує підготовку паспорта на невизначений час.

Чи треба ставити включення пам’ятки до Реєстру в залежність від підготовки і затвердження об’ємного паспорта? Звісно, ні. Тим більше стосовно пам’яток, які згідно із попередніми державними списками вже декілька десятиліть мають статус пам’яток і, зрештою, так чи інакше охороняються державою. Для включення споруди до Реєстру достатньо обґрунтованого експертного висновку профільного фахівця. Решту досліджень, обмірів тощо можна проводити вже після набуття спорудою охоронного  статусу. Але за існуючої ситуації включення пам’ятки до реєстру відбувається за принципом виборювання прав. У найменш вигідному становищі опиняються «щойно виявлені об’єкти культурної спадщини», які у цьому статусі перебувають упродовж десятиліть: на розроблення їхніх паспортів коштів немає. За простою логікою заручником цієї ситуації стає і сам Державний реєстр нерухомих пам’яток України – головний державний документ, що фіксує наявність у державі спадщини. Але Державний реєстр є не самоціллю, а необхідною інформаційною основою для подальшої організації збереження спадщини – планування заходів щодо виділення коштів, реставрації, музеєфікації тощо. Наразі цієї основи держава не має.

Найбільший парадокс полягає в тому, що у 2000 році, на момент введення законодавчої норми щодо формування і ведення Реєстру, на переважну більшість пам’яток національного значення (а це близько 2.000 об’єктів), а також частину пам’яток місцевого значення згідно з урядовою програмою паспортизації, прийнятою в СРСР ще 1969 року, було розроблено паспорти старого взірця. Адже на виконання цієї програми в Українському спеціальному науково-виробничому реставраційному управлінні 1969 року було створено спеціальний відділ паспортизації, який упродовж понад 20 років за кошти державного бюджету розробляв облікову документацію на пам’ятки архітектури всіх областей України, здійснюючи численні виїзди для обмірів, фотофіксації, архівних пошуків тощо. Паспорти являли собою багатосторінкові документи, що містили ґрунтовну наукову, технічну та фіксаційну інформацію про пам’ятки. Кілька тисяч розроблених паспортів було передано до Держбуду України (*) та до профільних відділів облдержадміністрацій. Крім того, на основі цієї роботи в 1982–1986 рр. було опубліковано чотиритомне довідкове видання «Памятники градо- строительства и архитектуры Украинской ССР» [4].

Приймаючи у 2001 постанову № 1760, про масштабну паспортизацію пам’яток архітектури України році «забули». З державницького погляду є незрозумілим, як можна було зробити вигляд, що цього масиву фахової інформації – результату багаторічної роботи великого професійного колективу – не існує. Але паспортизацію розпочали заново, затвердивши нову державну програму. І хоча економічний стан у країні вже не дозволяв здійснювати її швидкими темпами, Мінрегіонбуду України до 2005 року (**) все ж вдалося скласти повні переліки пам’яток архітектури національного та місцевого значення – основу Державного реєстру нерухомих пам’яток. Але результатом виконання постанови № 1760, яка узалежнила формування Реєстру від бюрократично-управлінських процедур, став повний провал роботи з формування Державного реєстру нерухомих пам’яток. Доказом цього є матеріал, оприлюднений на офіційному сайті Міністерства культури України: Реєстр досі перебуває у стадії формування (***). Враховуючи, що загальна кількість пам’яток архітектури національного й місцевого значення в Україні становить понад 21.000 (з них близько 3.300 пам’яток національного значення), а до Реєстру за 14 років внесено лише 2.153 пам’ятки, можливість побачити Реєстр у найближчі роки є мінімальною.

BtT Back to Top


2-5) Стратегічна помилка

Мінкультури у роботі над Реєстром

полягає в тому, що його розуміють як герметичний список, який публікується раз на декілька років, на кшталт списків пам’яток радянських часів. Якщо до українського Реєстру за 7 останніх років об’єкти вносились лише двічі (рішенням 2009 р. – 744 пам’ятки, рішенням 2012 р. – 147 пам’яток), то в Польщі, наприклад, лише за перше півріччя 2013 року було прийнято 199 рішень про включення нових об’єктів до Реєстру пам’яток, 48 рішень – про вилучення, а по 354 пам’ятках прийнято уточнюючу інформацію щодо попередніх рішень [5]. Визнаючи, що Реєстр пам’яток є відкритою системою, польські пам’яткоохоронці постійно працюють над його веденням, причому в цій роботі задіяні численні солідні наукові й управлінські установи. У 2003 році Польща оновила «Закон про охорону пам’яток та збереження пам’яток» [6] відповідно до стандартів Євросоюзу та прийняла демократичну процедуру державної реєстрації пам’яток.
--------------------
(*) Паспорти зберігалися у відомчому архіві пам’яткоохоронної документації Держбуду України (згодом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України).
(**) До 2005 р. функцію центрального органу у сфері охорони архітектурно-містобудівної спадщини виконував Держбуд України (нині Міністерство регіонального розвитку і будівництва України), з 2006 р. – Міністерство культури України.
(***) Зведена інформація про кількість пам’яток архітектури і містобудування України.

На жаль, попри тривалі дискусії, що велися на початку 2000-х років щодо концепції, структури розділів, системи охоронних номерів та порядку ведення Реєстру, думки і пропозиції науковців до уваги взято не було [7], і нині запроваджена форма Реєстру є примітивною, анахронічною, позбавленою пам’яткоохоронної логіки, неповороткою з точки зору сучасних інформаційних технологій і абсолютно непрозорою. Поступ науки давно випередив консервативне мислення вітчизняних управлінців, а країни Євросоюзу, минувши стадію створення національних реєстрів, перейшли до формування міждержавних інформаційних систем щодо пам’яток культурної спадщини.

BtT Back to Top


2-6) Україна за цією шкалою поступу,

так би мовити, тупцює десь на "інформаційному узбіччі", навіть не розпочавши рух

Враховуючи щорічні втрати десятків об’єктів архітектурної спадщини саме через недосконалість державної системи охорони, не здатної захистити культурну спадщину, стан підготовки Державного реєстру нерухомих пам’яток можна визнати за національну катастрофу. Внесення пам’яток до Реєстру повинно стати фаховою і прозорою загальнонаціональною справою, а не прерогативою вузького відомчого підрозділу, переобтяженого обсягом повноважень не на користь справі. Тож у контексті завдань євроінтеграційної політики України необхідно якомога швидше спрямувати увагу на практичний досвід європейських країн щодо державного обліку пам’яток.

Формування реєстру є лише частиною нормотворчих казусів вітчизняної пам’яткоохоронної системи. Наслідком запровадження поняття «предмет охорони» є зміна парадигми реставрації, підміна базових понять і принципів на користь «квазірішень», легітимізованих сучасним пам’ят- коохоронним законодавством. Згідно з діючим законодавством всі дії на пам’ятці здійснюються відповідно до наступних положень: а) «пам’яткою de jure» є частина об’єкта, визначена як «предмет охорони»; б) «пам’ятка de facto», за виключенням «предмету охорони», є предметом допустимих змін. Поширення поняття «предмет охорони» на реставраційну сферу дає простір для маніпуляцій, які завдають непоправної шкоди пам’яткам та історичному середовищу.

Оскільки частина пам’яток перебуває в деградованому (перебудованому, зруйнованому) стані, лише в процесі передреставраційних досліджень та реставраційних робіт, під час яких видаляються пізніші малоцінні нашарування та відкриваються невідомі цінні елементи пам’ятки, з’являється теоретична можливість визначити її «предмет охорони». До проведення досліджень та реставраційних робіт, тобто при візуальному обстеженні на стадії підготовки облікової картки та паспорта, будь-яка «експертна» оцінка лише частково відображатиме реальну цінність об’єкта. Водночас після проведення реставрації (інші роботи на пам’ятці неприпустимі) визначення предмета охорони буде позбавлене сенсу,оскільки пам’ятка після реставрації набуває науково обґрунтованого вигляду.

BtT Back to Top


2-7) Серйозна пам’яткоохоронна колізія

полягає в тому, що понад 1.500 пам’яток архітектури національного значення були включені до охоронних списків у 1963-1979 рр., задовго до запровадження у 2004 р. «предмету охорони» [8], і значна частина цих пам’яток вже відреставрована. Але при внесенні цих пам’яток до Реєстру (*) для них теж є обов’язковим визначення «предмету охорони». Здавалося б, у визнаних шедеврах архітектурної спадщини, якими є Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври чи Лаврська дзвіниця, предметом охорони повинна бути вся пам’ятка, тобто предмет охорони і об’єктпам’ятка повинні бути тотожними. Але порядок державного обліку вимагає у цілісній відреставрованій пам’ятці виявити найціннішу частину – «предмет охорони». Фактично пропонується розчленувати цілісну пам’ятку на елементи, з яких вибрати ті, що належить охороняти. Відтак, відповідно до затвердженого паспорта Троїцької надбрамної церкви, «предметом охорони пам’ятки може бути визнано розпланувально-просторову композицію споруди з історичними параметрами конструктивної схеми, а також архітектурно-пластичне та декоративне вирішення фасадів та живопис, оформлення інтер’єру з настінним монументальним живописом, іконостас з іконами, панікадило». Для Лаврської дзвіниці «предметом охорони пам’ятки є її об’ємно-просторова композиція з історичними параметрами конструктивної схеми, а також архітектурно-пластичне та декоративне вирішення фасадів». Чи ці визначення всебічно описують цінність пам’яток і чи їх достатньо, аби захистити ці пам’ятки в разі виникнення намірів їхньої перебудови? Безперечно, що ні.

У процесі опрацювання паспортів на пам’ятки архітектури предмет охорони визначається у розділі 14 «Паспорта», який називається «Оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об’єкта». Варто звернути увагу на те, що у назві розділу відсутні характеристики архітектурної цінності пам’ятки, але це прямо суперечить визначенню об’єкта культурної спадщини у статті 1 Закону про охорону культурної спадщини. І саме в цьому розділі паспорта відбувається формальна «переоцінка цінностей». Неважко здогадатись, що частина пам’яток не потрапляє до Реєстру саме з огляду на «втрату предмету охорони», зміст і склад якого визначають далеко не найбільш кваліфіковані працівники, які часто не мають жодного стосунку ані до досліджень цих пам’яток, ані до досліджень загалом й до архітектури зокрема.
Останнім часом визначення «предмету охорони» набуло форми самостійної «наукової» роботи, виконуваної на замовлення власників пам’яток
-----------------------
(*) Наразі паралельно існують старі списки пам’яток архітектури, затверджені постановами ради Міністрів Української РСР у 1963 та 1979 р. Формування Реєстру відбувається шляхом введення (або не введення) до нього пам’яток з цих списків та доповнення нових.

установами, які мають преференції у виконанні таких робіт, втім працівники яких часто не мають навіть фахової архітектурної освіти, не кажучи вже про кваліфікаційні ступені. Ці «наукові» роботи, затверджені науково-методичною радою Міністерства культури, являють свого роду вирок пам’яткам. Загальновідомим наслідком визначення «предмету охорони» у подібній роботі з її подальшим використанням як зброї проти пам’ятки стало позбавлення охоронного статусу Гостинного двору в Києві, відновленого в 1980-1990-ті рр. провідними спеціалізованими реставраційними установами відповідно до методики реставрації пам’яток. Перегляд реставраційного рішення, затвердженого профільними науково-реставраційними радами майже 25 років тому і формальне визнання Міністерством культури «втрати предмету охорони» спричинили зняття об’єкта з державної реєстрації та блискавично швидке затвердження проекту його перебудови. Офіційно причиною зняття охоронного статусу було названо неповну автентичність Гостинного двору і втрату ним у процесі реставрації «предмету охорони». Це створило правовий прецедент, який можна поширити на інші об’єкти реставрації, переглянувши методологічні основи відновлення П’ятницької церкви в Чернігові, Успенського собору у Володимирі-Волинському, церкви Василія в Овручі тощо, де було застосовано принципи цілісної реставрації, та позбавити їх охоронного статусу через «втрату предмету охорони». Отже, «предмет охорони» є зручним інструментом, за допомогою якого можна в будь-який час адміністративно ревізувати фахові дії реставраторів.

Виникає питання –

BtT Back to Top


2-8) Коли і навіщо з’явилася ця пам’яткоохоронна норма

в українському законодавстві і чому виникла необхідність її запровадження

Поняття «предмет охорони» було введено до Закону про охорону культурної спадщини під час внесення до нього чергових змін і доповнень у 2004 році. Воно було запозичене з аналогічного російського закону 2002- го року [9], де постало як «запобіжник» тотальних перебудов пам’яток, коли останні стали предметом приватизації. Автором термінологічної новації «предмет охорони» була професор Н.О.Потапова, завідувач кафедри охорони і реставрації архітектурної спадщини Російської академії живопису, скульптури і архітектури. Зауважимо, що жодна європейська країна не має законодавчих категорій, подібних до «предмету охорони», хоча саме там пам’ятки давно перебувають у приватній власності.

З методологічної точки зору поняття «предмет охорони» пам’ятки архітектури є антинауковим. Пам’ятка є цілісним утворенням, в якому інтегровано матеріальну та духовну цінність, виявлену у формах і художній пластиці, конструкціях, матеріалах і будівельних технологіях, архітектурному декорі, мистецькому оздобленні, предметах монументального та ужиткового мистецтва тощо. Поступ пам’яткоохоронної методології у світі демонструє максимально широке трактування пам’ятки включно з її оточенням. Вихід на ширше бачення пам’яткової цінності призвів до запровадження нових пам’яткоохоронних категорій – культурних ландшафтів. Пам’ятні місця розглядаються як контекстуальне ціле, сформоване з матеріальних і нематеріальних складових.

Ці принципи задекларовані у доктринальних документах ICOMOS – "Ксіанській декларації про збереження оточення споруд спадщини, визначних місць і території" (м. Ксіань, 2005) та "Хартії про інтерпретацію та презентацію визначних місць культурної спадщини" (м. Квебек, 2008) [10].

І майже паралельно в Росії (та в Україні – Ю.Т.) виникає тенденція до мінімізації пам’яткової цінності архітектурного об’єкта через введення поняття «предмет охорони» і ранжирування складових пам’ятки за значущістю.

Уже невдовзі російські фахівці усвідомили, що на практиці запровадження «предмету охорони» дало зворотний вибуховий ефект масових перебудов пам’яток. У 2006 році питання було винесено на найвищий рівень після скандального знесення в процесі реконструкції північної стіни Великого театру – пам’ятки архітектури федерального значення та всесвітнього значення. Підставою для знесення стало визначення предметом охорони пам’ятки… «акустики зали». Лавиноподібна практика визначення предметом охорони пам’яток «червоних ліній», «композицій фасадів», «фактури поверхні фасадів» призвела до появи у забудові міст численних «гламурних» фасадів-куліс, за якими не залишалось пам’яток. Усе це поставило пам’яткоохоронну і реставраційну діяльність на межу абсурду і профанації, залишаючи її при цьому в рамках закону.

Доктор мистецтвознавства А.Баталов, голова створеної у 2006 р. робочої групи з розроблення методики визначення предмету охорони об’єктів культурної спадщини народів Російської Федерації, зазначив: «коли ви ставите завдання визначити предмет охорони, ви мимоволі починаєте різати пам’ятку по-живому. При такій «препарації» пам’ятка як ціле непомітно відступає на другий план… Саме тому предмет охорони є міною, закладеною під кожну пам’ятку. Якщо він визначається в ситуації, коли інвесторам необхідно зламати частину пам’ятки, великою спокусою є просто вивести відповідні елементи зі складу предмету охорони. Життя показало, що предмет охорони блискуче служить інтересам інвестора… Поняття «предмет охорони» дозволяє проводити маніпуляції з пам’ятками» [11]. З цими думками повністю солідаризуються інші провідні російські вчені [12].

І саме в період переоцінки російськими фахівцями допущеної помилки Україна ввела до свого Закону про охорону культурної спадщини поняття «предмет охорони», поставивши перед фахівцями не лише етичні, але й складні методологічні проблеми, з вирішенням яких вони, як засвідчує практика, не впорались.

Шкода від вербального визначення «предмету охорони» у паспортах пам’яток незрівнянна з реалізацією цього поняття на практиці, при реконструкціях та перебудовах під виглядом реставрації. Не менш ганебним з професійної точки зору є використання «предмету охорони» як засобу тиску на реставраторів.

Нескладний механізм цього тиску полягає у введенні до законодавства поняття «зміна об’єкта культурної спадщини», яке визначається як «дії, що призводять чи можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета охорони об’єкта культурної спадщини». Наслідком цієї дефініції є запровадження норми, згідно з якою «пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати…» [13]. Втім, оскільки пам’ятки зазвичай перебувають у стані, далекому від первісного і несуть сліди численних перебудов і втрат, будь-яка реставрація (відновлення втраченого портика, даху, ліквідація пізніших малоцінних прибудов і технологічних конструкцій, відновлення конструктивних елементів тощо) неодмінно вносить зміни до вигляду пам’ятки. Відтак при діючих законодавчих нормах реставратор стає першим формальним порушником закону про охорону культурної спадщини.

Оскільки «предмет охорони» здебільшого визначається до початку реставрації (істориками, мистецтвознавцями, а іноді непрофільними фахівцями, які розробляють паспорти пам’яток), автор проекту реставрації формально опиняється в ситуації заручника визначеного кимось «предмету охорони». І нерідко запропоноване ним реставраційне рішення чиновниками трактується як заборонена законом «зміна пам’ятки». А водночас перебудова «реконструкторами» тієї частини пам’ятки, яка свідомо виведена зі складу «предмету охорони», отримує зелене світло пам’яткоохоронних органів. Приміром, якщо предметом охорони будинку є його головний фасад, то неважко уявити ступінь свободи, який отримує проектувальник так званої «реставрації». Але у випадку виключно «фасадної» цінності об’єкта наступною пам’яткоохоронною колізією стає визначення «території пам’ятки», на що змушені звертати увагу провідні фахівці-пам’яткоохоронці [14]. Але на ці питання, як і на безліч інших, які виникають при вдумливому методичному підході до проблеми, немає відповіді.

Поняття «предмет охорони» пам’ятки архітектури, як видно з викладеного вище, заторкує багато суміжних питань і проблем пам’яткоохоронної та реставраційної діяльності. Його введення є питанням контроверсійним, в якому, на нашу думку, наразі набагато більше «проти», ніж «за». Вважаємо, що необхідно провести його методологічну ревізію з метою скасування і визначення інших бар’єрів для несанкціонованих (і санкціонованих) втрат архітектурної спадщини. Хто її проводитиме – питання не з легких, особливо після ліквідації в державі єдиного профільного інституту, який займався теоретичними та методологічними проблемами історії архітектури, охорони та реставрації пам’яток архітектури (йдеться про "Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування") і мав авторитетних і незалежних фахівців. Але це не означає, що проблема вирішиться сама по собі.

На нашу думку, поява категорії «предмет охорони» за всю історію його функціонування в українському законодавстві не допомогла жодному фахівцеві вирішити жодне професійне питання, пов’язане з реставрацією, оскільки фахова діяльність проводилась і проводиться за спеціальними фаховими нормами. Про негативні наслідки дії цієї норми для охорони архітектурної спадщини та її державної реєстрації було сказано вище і достатньо, щоб дійти логічного висновку: ця норма має бути скасована.

BtT Back to Top


2-9) Посилання

1.    Закон України про охорону культурної спадщини // Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань: зб. док. / упоряд.: Л. В. Прибєга (кер. проекту) [та ін.]. – К.: Ін-т культурології Акад. мист. України, 2009. – С. 40–71. Останню версію зі змінами див.: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
2.    Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» // Пам’яткознавство: правова охорона культурних надбань… – С. 131–135.
3.    Спільний наказ Міністерства культури та Держбуду України «Про затвердження форм облікової картки і паспорта об’єкта культурної спадщини» від 13 травня 2004 р. № 295/104.
4.    Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Иллюстрированный справочник-каталог). В 4-х т. / Гл. Редкол.: Н. Л. Жариков (гл. ред.) и др. – К.: Будівельник, 1983–1986.
5.    Narodowy Instytut dziedzictwa // http://www.nid.pl/pl/Informacje_ogolne/ Zabytki_w_Polsce/rejestr-zabytkow/zestawienia-zabytkow-nieruchomych/
6.    Ustawa z dnia 23 lipca 2003 r. o ochronie zabytków і opiece nad zabytkami // http:// isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU20031621568 (статті 8–10).
7.    Пламеницька О. Ціннісна категоризація архітектурної спадщини у Державному реєстрі пам’яток містобудування і архітектури України / О. Пламеницька // Те- орія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць Державного науко- во-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування. – Вип. 6.
– К., 2005. – С. 313–328.
8.    Закон України від 16.12.2004 р. № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/2245-15. Стаття 1.
9.    Федеральный закон об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры Российской федерации). 24.05.2002 // http://base.consultant.ru/cons/ cgi/online.cgi?req=doc;base=law;n=148669 (Стаття 17, п. 8).
10    Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини. – К.: Фенікс, 2008.
– С. 127, 147.
11    [Баталов А.]. Предмет охраны – это мина замедленного действия, заложенная под памятники: интервью доктора искусствоведения Андрея Баталова // http:// www.regnum.ru/news/720826.html
12   Лифшиц Л. Что и зачем мы охраняем? Ценностная структура объекта культур- ного наследия // http://polit.ru/article/2009/03/26/pm/, http://www.old.frip.ru/ newfrip/cnt/library/sel?tid.
13   Закон України про охорону культурної спадщини. Ст. 22.
14   Ревский С. Памятник архитектуры, предмет охраны памятника, территория памятника – формальная ясность и реальные парадоксы в контексте охраны /

BtT Back to Top


3. Закон Про охорону культурної спадщини

- зміни до інституційного Порядку управління сферою охорони культурної спадщини

Ю - ххх 2 mousetrap

https://niss.gov.ua/en/node/100 index
Інституційні та правові проблеми збереження культурної спадщини
19.04.2019


Зміст link-in

  1. Вступ
  2. Недосконалість системи управління охороною культурної спадщини
  3. Недоліки правових механізмів охорони культурної спадщини
  4. Проблеми узгодження потреб охорони культурної спадщини і будівельної діяльності
  5. Приклади
  6. Висновки
  7. Рекомендації
  8. Посилання

BtT Back to Top


3-1) Вступ

У записці розглянуто найбільш актуальні проблеми
-    інституційного,
-    правового та
-    організаційного характеру,
які негативно впливають на реалізацію державної політики зі збереження та актуалізації культурної спадщини.

До таких можна віднести:
1.    відсутність єдиної системи державного управління охороною культурної спадщини;
2.    невиправдані обмеження повноважень органів охорони культурної спадщини;
3.    недосконалу систему обліку об’єктів культурної спадщини (до цього часу влада не змогла створити інформаційного ресурсу культурної спадщини та культурних цінностей);
4.    слабкість чинного законодавства у частині визначення відповідальності за порушення Закону «Про збереження культурної спадщини» та інших нормативних актів у цій сфері (про відповідальність влади і мова не йде взагалі)

Для вирішення згаданих проблем пропонується внести зміни та доповнення до чинного законодавства, якими б, зокрема:
1.    була створена єдина управлінська вертикаль охорони культурної спадщини, очолювана Міністерством культури України як центральним органом виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у цій сфері;
2.    забезпечувалася обов’язковість погодження органами охорони культурної спадщини проектів будівельних робіт на територіях, що мають історико-культурне значення, а також проведення наукової археологічної експертизи перед погодженням відповідних проектів землеустрою;
3.    посилювалася адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Охорона культурної спадщини залишається найбільш проблемним напрямом діяльності у сфері культури, оскільки її об’єкти – «визначні   місця,  споруди, комплекси...,  а  також  території  чи  водні об'єкти..., інші природні, природно-антропогенні  або  створені людиною об'єкти..., що  донесли  до  нашого  часу  цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи  художнього погляду і зберегли  свою автентичність»[1] – є найбільш вразливими щодо зовнішніх деструктивних впливів і досить часто знаходяться на перетині протилежних інтересів держави як головного суб’єкта збереження культурної спадщини, і зацікавлених громадських організацій та рухів, з одного боку, та суб’єктів господарчої діяльності – з іншого. При цьому інституційне і правове забезпечення збереження культурної спадщини України має певні недоліки, які негативно позначаються на пам’яткоохоронній діяльності.

BtT Back to Top


2-2) Недосконалість системи управління охороною культурної спадщини

Державна система управління охороною культурної спадщини була суттєво дезорганізована Законом України № 5461 від 16 жовтня 2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України».[2]

До цих змін у Законі «Про охорону культурної спадщини» містилося чітке визначення управлінської вертикалі органів охорони культурної спадщини – 1) центральний ОРГАН виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, 2) органи охорони культурної спадщини Ради міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, 3) органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Після згаданих змін управлінська вертикаль набула такого вигляду — 1) центральні ОРГАНи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; 2-1) орган виконавчої влади АР Крим (Рада міністрів АР Крим); 2-2) обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; 3) виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (ст. 3).

Тобто, замість одного центрального органу у сфері культурної спадщини, з’явилось декілька, а на обласному, районному, міському рівнях згадка про окремі органи охорони культурної спадщини взагалі зникла.

Щоправда, вони знову згадуються у ст. 6 «Повноваження інших органів охорони культурної спадщини», але виключно як органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, але не Ради міністрів АР Крим і не районних державних адміністрацій, що може свідчити про непослідовність або недбалість авторів цих законодавчих змін.

У ст. 5 «Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини» дані повноваження розділені та дві частини –
1)    «повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини», і
2)    «повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну  політику у сфері охорони культурної спадщини».

Про які саме центральні органи виконавчої влади йдеться, у Законі не сказано, але з переліку їх повноважень можна зробити висновок, що до таких органів належать:
1.    Міністерство культури України, у структурі якого є Управління охорони культурної спадщини;
2.    Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон), у складі якого існує Департамент містобудування, архітектури та планування територій, а у складі останнього – Відділ збереження традиційного середовища та створення безбар’єрного простору, до завдань якого, зокрема, відноситься «сприяння регенерації історичних частин населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища і об’єктів архітектурної та містобудівної спадщини»;[3]
3.    Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, діяльність якої координується і спрямовується міністром аграрної політики та продовольства України; до її завдань належить охорона земель, зокрема, «встановлення на місцевості меж територій з особливим заповідним режимом», «попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів» та «забезпечення особливого режиму використання земель історико-культурного призначення».[4]

Втім, виходячи зі змісту прописаних у ст. 5 Закону «Про охорону культурної спадщини» повноважень, можна припустити, що абсолютна більшість їх відноситься до компетенції Міністерства культури України.

У переважній більшості областей України підрозділи, що займаються охороною культурної спадщини, існують у складі управлінь або департаментів культури, культури і туризму, культури і мистецтв тощо відповідних державних адміністрацій.

Лише у Київській міській державній адміністрації існує Департамент охорони культурної спадщини.

Більшість згаданих підрозділів, будучи підпорядкованими керівництву відповідних державних адміністрацій, є підконтрольними та підзвітними Міністерству культури України. Однак у Львівській і Херсонській областях ці підрозділи знаходяться у складі департаменту (управління) архітектури та містобудування і є підконтрольними та підзвітними Мінрегіону.

Потрібно також зазначити, що в обласних державних адміністраціях, у тому числі, і в областях, багатих на пам’ятки історії та культури, питаннями охорони культурної спадщини займаються здебільшого від одного до чотирьох спеціалістів. У контексті децентралізації державного управління, а також враховуючи великий обсяг повноважень, яким наділені пам’яткоохоронні підрозділи в обласних державних адміністраціях відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини», така кількість виглядає явно недостатньою. Те саме цілком стосується і районних державних адміністрацій.

Зокрема, до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій входить «подання  пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення  об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

За даними Міністерства культури, в Україні налічується близько 130 тис. пам’яток культурної спадщини, проте до Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено лише 7 % цих пам’яток і лише 9 % з них мають затверджені зони охорони.[5]

Встановлення зон охорони пам’яток місцевого значення, які складають переважну більшість (приблизно 8/9 від загальної кількості), також входить до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.

Очевидно, що ефективне виконання лише цих 2-х із понад 20-ти передбачених Законом «Про охорону культурної спадщини» повноважень даних органів потребує значно більшої кількості фахівців, ніж та, яку вони мають зараз, тим більше, що надто повільні темпи формування Державного реєстру нерухомих пам’яток є однією з причин втрат у пам’яткоохоронній сфері, оскільки незареєстровані об’єкти фактично позбавлені належного правового захисту і знаходяться під постійною загрозою руйнування або спотворення, як і об’єкти без затверджених зон охорони.

На відсутність спеціалізованих органів охорони культурної спадщини на місцях, як одну з основних проблем у цій сфері, вказується у Концепції державної політики реформування сфери охорони нерухомої культурної спадщини.[6]

BtT Back to Top


3-3) Недоліки правових механізмів охорони культурної спадщини

Важливою проблемою в галузі збереження культурної спадщини є узгодження інтересів, пов’язаних з її охороною, та інтересів, пов’язаних із розвитком населених пунктів та економічною діяльністю, зокрема, будівництвом і землекористуванням. Створювати баланс між цими інтересами покликане законодавство у пам’яткоохоронній сфері, зокрема, базові закони «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», ратифікована Україною у 2003 р. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини, ратифікована у 2006 р. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи.

Однак на практиці інтересами збереження культурної спадщини часто нехтують в інтересах забудовників та інших суб’єктів економічної діяльності, і відбувається це не лише шляхом порушення або маніпулювання чинним законодавством, а й шляхом його змін, спрямованих на створення обмежень для  пам’яткоохоронної та дослідницької діяльності.

Так, Законом України № 3038 від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» з Закону «Про охорону археологічної спадщини» було вилучено статтю 9-1 «Наукова археологічна експертиза», яка містила визначення цієї процедури, і якою передбачалося, що «проведення наукової археологічної експертизи передує погодженню комісіями з розгляду питань, пов’язаних із погодженням документації із землеустрою, проектів землеустрою, якими передбачається: відведення земельних ділянок у власність юридичним особам; використання земельних ділянок для проведення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, земляних і підводних робіт, виконання яких може позначитися на стані об'єктів археологічної спадщини; зміна цільового призначення земельних ділянок для потреб будівництва та інших цілей, що може негативно вплинути на об'єкти археологічної спадщини».

Також чітко вказувалося на те, що «відсутність висновку за результатами наукової археологічної експертизи є підставою для відмови в погодженні проектів землеустрою, зазначених у частині другій цієї статті».[7] Відповідні зміни були внесені й до Закону «Про охорону культурної спадщини».

Також були внесені зміни до Закону «Про архітектурну діяльність», де, зокрема, третій абзац ст. 7 набув такої редакції: «Проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщин...»[8].

Ці зміни послаблюють контрольні функції органів з питань охорони культурної спадщини, оскільки саме під час погодження проектної документації можна встановити, наскільки вона відповідає «обмеженням забудови».
Законом України № 365 від 2 липня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» були внесені зміни до ст. 1861 Земельного кодексу України, якими, зокрема, передбачалося, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, «розташованої на території пам’яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини», а «розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення... підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини».[9] Ці зміни знайшли відображення і в Законі «Про охорону культурної спадщини».

На думку фахівців-археологів, зазначеними змінами «встановлено повну заборону для органів охорони культурної спадщини залучати археологів при погодженні проектів землеустрою та загалом проводити будь-які обстеження чи експертизи земельних ділянок, що відводяться...., що призведе до колосальних втрат як з погляду науки, так і з матеріального боку, оскільки держава нестиме колосальні збитки від знищення археологічних пам’яток».[10] Також вказувалося на те, що невиявлені археологічні пам’ятки можуть знаходитися й поза межами вказаних у ст. 1861 об’єктів, і на те, що, згідно з ст. 37 Закону «Про охорону культурної спадщини», відведення земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини «з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені». Виявити ж ці об’єкти може лише попередня археологічна експертиза земельної ділянки, яка стала необов’язковою внаслідок згаданих вище законодавчих змін.

BtT Back to Top


3-4) Проблеми узгодження потреб охорони культурної спадщини і будівельної діяльності

Однією з найбільш важливих проблем у сфері охорони культурної спадщини є збереження в автентичному вигляді історичних населених місць.

Їх спотворення негармонійною сучасною забудовою зменшує їх привабливість для туристів, підриває туристичний потенціал країни та її культурний престиж, а в перспективі завдає значних збитків місцевим та державному бюджетам. Потрібно також згадати, що історичні населені місця є важливим елементом гуманітарного простору України, матеріальною основою патріотичного виховання, джерелом натхнення для митців і об’єктом наукових досліджень. Тому їх охорона є справою державного значення. Останнім часом у цій сфері відбулися важливі зміни правового характеру.

21 лютого 2018 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, згідно з якою «Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт... у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану».

За відсутності такого плану проектна документація могла розроблятися з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, однак ця норма діяла лише до 1 січня 2019 р., після чого історико-містобудівні обгрунтування взагалі скасовувалися.[11]

Отже, втратило чинність положення постанови Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002 року «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», згідно з яким «У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт... у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування».[12]

Відтепер уся проектна документація на нове будівництво в історичному ареалі міста має розроблятися лише відповідно до історико-архітектурних опорних планів.


  • Довідково

Історико-архітектурний опорний план – «науково-проектна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць та в якій відображається інформація про: нерухомі об'єкти культурної спадщини населеного пункту, пов'язану з ними історичну забудову (значні й рядові історичні будівлі); землі історико-культурного призначення; місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення; дисгармонійні будівлі та споруди; пам'ятки природи, природні заповідники, цінні природні ландшафти; межі історичних ареалів населеного місця; межі зон охорони пам'яток культурної спадщини, що є діючими на час складання історико-архітектурного опорного плану (за наявності)».[13]

«Історико-містобудівне обґрунтування – «це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам'яток, об'єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд. Історико-містобудівне   обґрунтування повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також  граничні параметри цих будівель і споруд».[14]


Ці зміни слід вважати позитивними, оскільки, на думку фахівців, розробка і затвердження історико-містобудівних обгрунтувань відзначалася значною корупційною складовою, а їх застосування сприяло спотворенню первісного вигляду багатьох історичних місць у населених пунктах, оскільки наголос в них робився саме на «принциповій можливості будівництва» і не завжди з належним врахуванням «традиційного характеру середовища». За словами Міністра культури України Є. Ніщука, історико-містобудівні обгрунтування «в пам’яткоохоронній сфері називали чи не найбільш корумпованим елементом, спрямованим на руйнування історичного середовища».[15]

Однак позитивний ефект згаданих змін може бути зменшений тим, що лише 20 % з 401 населеного пункта, включеного до Списку історичних населених місць України, мають актуальні історико-архітектурні опорні плани, які фіксують розташування всіх нерухомих пам'яток історії та культури і нововиявлені об'єкти з їх територіями та зонами охорони.

Згідно з Порядком розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, такі плани розробляються на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування. Незрозуміло, що заважало деяким з них, у тому числі міським радам Києва і Львова, вжити заходів для одержання цих планів, враховуючи високу будівельну активність і привабливість для забудовників саме історичних центрів міст.

Також залишається невизначеним питання стосовно розробки проектної документації для будівництва в історичних населених місцях, які не матимуть історико-архітектурних опорних планів після 1 січня 2019 р.

Враховуючи попередній досвід у цій сфері, можна припустити, що будівельні роботи вестимуться, незважаючи на відсутність згаданих документів, оскільки місцева влада не володіє дієвими засобами для їх припинення і, посилаючись на потреби наповнення бюджету та необхідність розвитку міста, часто віддає перевагу домовленостям із забудовниками.

BtT Back to Top


3-5) Приклади

1) Забудова багатоповерхівками території колишнього Сінного ринку в Києві, де міська влада, попри гучні запевнення, врешті решт пішла на компроміс із забудовником, що викликало незадоволення місцевих жителів і широкої громадськості[16].
2) Будівництво багатоповерхівки в буферній зоні Софії Київської на вул. Олеся Гончара в Києві: на даний час, після числених судових рішень, будівництво лише призупинене і може поновитися в будь-який час, хоча в судовому порядку була визнана незаконність землевідводу, що мало б тягти за собою повернення земельної ділянки у власність міста і демонтаж незаконно зведеного будинку. Однак ні того, ні іншого зроблено не було.[17]
3) Ситуація на пам’ятці археології місцевого значення «Ділянка прибережного міського кварталу Середньовічного Києва (XI - XIX ст.) на Поштовій площі в місті Києві», де з 2015 р. – року відкриття пам’ятки – так і не були вжиті належні заходи з її охорони, а сама вона практично знаходиться під загрозою знищення. Всупереч рекомендаціям Верховної Ради України, не зважаючи на протести громадськості, Київрада пішла на компроміс із забудовником і на Поштовій площі продовжуватиме будуватися торгово-розважальний центр, з яким намагатимуться сумістити створення музею.[18]

Також відомі приклади доведення до аварійного стану і руйнування споруд, які включені до Державного реєстру нерухомих пам’яток і мають охоронні знаки, з наступною забудовою звільненої ділянки.[19]

Найбільш типовий приклад – доведення до руйнування протягом 10-ти років і знесення у 2012 р. будинку колишнього жіночого комерційного училища (1909-1910 рр.) на вул. Антоновича, 44 у Києві[20], внесеного у 1999 р. до Державного реєстру нерухомих пам’яток місцевого значення (пам’ятка історії та архітектури) за № 293, на місці якого нині завершується будівництво 23-поверхового житлового комплексу «Chicago Central House», де вартість житлової площі оцінюється у 85 026 грн за м². Будівництво відбувається в межах Центрального історичного ареалу міста і забудовник має всі дозвільні документи. Цей приклад свідчить про те, що і внесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток, і визначення історико-архітектурних опорних планів основою містобудівної діяльності в історичних населених місцях самі по собі не є гарантією збереження пам’яток та історичних ареалів міст.

На жаль, сьогодні практично немає дієвих механізмів покарання за порушення Закону «Про охорону культурної спадщини», зокрема, доведення до аварійного стану або знищення пам’яток, будівництво в охоронних зонах тощо. Штрафні санкції не є дієвими, оскільки порушники закону завжди мають можливість відбутися за згадані дії штрафом від тисячі неоподатковуваних мінімумів або 17 тис. грн до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів або 170 тис. грн. (ст. 44 Закону «Про охорону культурної спадщини»). Такі суми, враховуючи загальний обсяг фінансів, задіяний у великих забудовах, а також обсяг передбачуваних прибутків, навряд чи виглядатимуть серйозною перешкодою для забудовників.

Між іншим існує неузгодженість у цьому питанні між Законом «Про охорону культурної спадщини» і Кримінальним кодексом України, згідно з ст. 298 якого «Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин – караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».[21]

Зрештою, існує багато засобів оминання вимог чинного законодавства, про що свідчать історії всіх скандальних забудов, в тому числі, й тих, про які йшла мова вище.

BtT Back to Top


3-6) Висновки

1.    Збереження культурної спадщини є важливим напрямом гуманітарної політики держави. Водночас воно є тією цариною культурної діяльності, де участь держави є найбільшою, а відповідальність – найвищою. Тому сучасна розподіленість функцій охорони культурної спадщини між різними органами виконавчої влади не виглядає виправданою, оскільки будь-яка ефективна діяльність потребує єдиного центру прийняття рішень, координації зусиль і контролю за наслідками їх реалізації, а також повноцінної управлінської вертикалі.
2.    Необхідно створити єдину систему охорони культурної спадщини, а саме визначити в системі центральних органів виконавчої влади єдиний орган з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини з відповідною управлінською вертикаллю. До  компетенції зазначеного центрального органу виконавчої влади та підпорядкованих йому органів обласних, районних державних адміністрацій і виконавчих органів міських рад мають входити не лише облікові, дозвільні та контрольно-наглядові функції, але й питання дослідження, реставрації, збереження і використання пам’яток.
3.    Необхідно подолати негативні наслідки законодавчих змін у сфері охорони культурної та археологічної спадщини, якими були невиправдано обмежені повноваження органів охорони культурної спадщини і дослідницькі можливості науковців, а також поставлені під загрозу  об’єкти цієї спадщини.
4.    Система обліку об’єктів культурної спадщини є недосконалою, про що свідчить неприпустима повільність формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України і недостатність інформації, яку він містить. Також очевидно, що без ефективної, сучасної системи обліку цих пам’яток не може бути мови про ефективність їх збереження. Недосконалість обліку об’єктів культурної спадщини перешкоджає їх презентації у міжнародних інформаційних базах і популяризації за кордоном, що сприяло б збільшенню туристичного потенціалу України.
5.    Головною проблемою узгодження інтересів збереження культурної спадщини та інтересів суб’єктів господарчої, зокрема, будівельної діяльності є не стільки відсутність чи недосконалість документації, яка визначає обмеження такої діяльності в історичних ареалах населених пунктів, скільки слабкість чинного законодавства в частині визначення санкцій за порушення Закону «Про охорону культурної спадщини» і нехтування окремими представниками органів державної влади та місцевого самоврядування інтересів збереження історичного та культурного середовища своїх населених пунктів.

BtT Back to Top


3-7) Рекомендації

1. Кабінету Міністрів України
Внести на розгляд Верховної Ради України зміни та доповнення до Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою створення єдиної управлінської вертикалі у сфері охорони культурної спадщини з Міністерством культури України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у цій сфері, органами охорони культурної спадщини Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

2. Міністерству культури України
1.    Підготувати і внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти змін до законів «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», Земельного кодексу України, які б забезпечували обов’язковість погодження органами охорони культурної спадщини програм і проектів будівельних робіт на територіях, що мають історико-культурне значення, а також проведення наукової археологічної експертизи перед погодженням відповідних проектів землеустрою.
2.    Забезпечити регулярний моніторинг дотримання чинного законодавства про охорону культурної та археологічної спадщини в ході виділення земельних ділянок під будівництво і під час проведення будівельних робіт на території пам’яток культурної спадщини, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць, на охоронюваних археологічних територіях тощо.
3.    Прискорити створення загальнодержавного електронного інформаційного ресурсу культурної спадщини і культурних цінностей, передбачивши розробку розширеного переліку даних про занесені об’єкти, а також чітких критеріїв їх занесення і вилучення з реєстру.
4.    Розробити правові механізми примусового відчуження на користь держави або місцевих громад об’єктів культурної спадщини, що знаходяться у приватній чи корпоративній власності й яким загрожують серйозні пошкодження або руйнування.
5.    Підготувати і внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти змін і доповнень до Закону України «Про охорону культурної спадщини», Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, дії, що можуть завдати або завдали шкоди пам’ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, умисне доведення пам’ятки до стану руйнування тощо.

BtT Back to Top


3-8) Посилання

[1] Закон України “Про охорону культурної спадщини” [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
[2]  Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5461-17
[3] Положення про відділ збереження традиційного середовища та створення безбар’єрного простору Департаменту містобудування, архітектури та планування територій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://regulation.gov.ua/documents/id242340
[4] Землеустрій та охорона земель // Сайт Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://land.gov.ua/icat/zemleustrii-ta-okhorona-zemel/
[5]  Стенограма парламентських слухань “Стан, проблеми та перспективи охорони культурної спадщини в Україні”, 18 квітня 2018 року, сесійний зал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://static.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl1804118.htm
[6] Концепція державної політики реформування сфери охорони нерухомої культурної спадщини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://195.78.68.75/mcu/control/uk/publish/article?art_id=245358162&cat
[7] Закон України “Про охорону археологічної спадщини” (Ред. Від 05.02.2011) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1626-15/ed20110205
[8] Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Прикінцеві положення [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page
[9] Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-18
[10] Звернення Всеукраїнської громадської організації “Спілка археологів України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vgosau.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=category&la
[11] Постанова Кабінету Міністрів України № 92 від 21 лютого 2018 року “Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць” [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do
[12] Постанова Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002 року “Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць” [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/318-2002-%D0%BF
[13] Державні будівельні норми України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dbn.co.ua/blog/istoriko_arkhitekturnij_opornij_plan/2013-05-01-1
[14] Наказ Міністерства культури України № 122 від 7 лютого 2012 року “Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань” [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0122734-12
[15] Парламентські слухання “Стан, проблеми та перспективи охорони культурної спадщини в Україні”, Сесійний зал Верховної Ради України, 18 квітня 2018 року [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://static.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl1804118.htm
[16] Скандал навколо будівництва на місці Сінного ринку: мерія Києва і забудовник підписали меморандум // Сайт газети “Сьогодні”, 30.11.2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://ukr.segodnya.ua/kiev/kbusiness/skandal-vokrug-stroyki-na-meste-…
[17] Скандальний забудовник з Гончара намагається відновити будівництво – нардеп // Українська правда, 14/06/2016 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://kiev.pravda.com.ua/news/575fb8b3f3823/
[18] Постанова Верховної Ради України № 2492 від 5 липня 2018 року "Про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі у місті Києві" [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2492-19
[19] Визначено 25 київських пам'яток, які слід занести в Червону книгу // Українська правда, 29/02/2012 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/short/2012/02/29/74963/
[20] В центре Киева снесли памятник архитектуры // Корреспондент, 09/10/2012 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://korrespondent.net/ukraine/1404269-v-centre-kieva-snesli-pamyatn
[21] Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

BtT Back to Top


7. Закон - Загальнодержавна програма збереження культурної спадщини

лого - Правова основа охор пам

Зміст link-in

  1. Файли
  2. Модель, яка використовується владою останні 15-років
  3. Висновки
  • відсутній Порядок розробки Планів організації території історичних ареалів та заповідників

фото - Лавра

фото - Софийск пл

BtT Back to Top


7-1) Файли pdf


  • Фрагмент аналогу - Положення про Проекти організації територій (аналог для сфери культурної спадщини)

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с1

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с2

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с3

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с4

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с5

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с6

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с7

Кабмін - Полож про план організац тер Зап 2005 фрагм с8

BtT Back to Top


7-2) Модель, яка використовується владою останні 15-років

Плакат - Партизаны


лого - Wanted

ст - Плани організ тер Заповідн - Вечерський 2011 с1

ст - Плани організ тер Заповідн - Вечерський 2011 с2

ст - Плани організ тер Заповідн - Вечерський 2011 с3

ст - Плани організ тер Заповідн - Вечерський 2011 с4

ст - Плани організ тер Заповідн - Вечерський 2011 с5

BtT Back to Top


7-3) Висновки

Ю - Брюки превращ

  • Чому за 15-ть років не розроблені "Склад, зміст та Положення про план організації історико-культурних заповідників"?
  • Чому зміст концепції розвитку заповідника зведений до опорного плану території заповідника?
  • Хто за ці 15-ть років розробив десятки "фейкових" планів організації територій Заповідників?

лого - Енеїда в пекл

BtT Back to Top


11. Порядок Визначення пам'яток, 2019

ю - Дебилы Бл

  • Постанова № 452 від 2019-05-22 - виключає критерій для надання статусу "пам'ятка" - "є творами  відомих  архітекторів..."

Файли pdf


От имени замминистра Минкультуры, к.ю.н., доцента, заслуженного юриста Украины Тамара Мазур на сайте Цензор.НЕТ появился замечательный блог по поводу корректировки критериев по отнесению объектов к памятникам. https://censor.net.ua/…/yak_neprofesonali_yak_ne_chitayut_z… Я, грешным делом, вначале решил, что это Юрий Бутусов решил развлечься и предоставил площадку какому-то боту. Но дочитав до конца, понял - нет, все честно, т.к. такое могли родить только люди министра юстиции Петренка, посаженные на потоки по уничтожению культурного наследия в ведомстве министра "Что вы от меня хотите? Я в этом не разбираюсь!", в миру более известного под фамилией Нищук.

Те, кто сталкивался с группировкой Мазур-Епифанова, сами поймут, почему я пришел к такому выводу. А тем, кто не сталкивался, расскажу на примере.
На запрос из серии "Почему Минкультуры согласовало строительство жилых высоток на территории ландшафтного памятника местного значения?" Вы получите ответ из серии "Министерство культуры подготовило пакет документов о повышении статуса ландшафтного памятника местного значения до национального значения."

Вот и с блогом Тамары Мазур именно так... Я бы не обращал внимание на ее писанину, но т.к. она использовала картинку из моей публикации и есть явный наезд на мой пост, то вынужден ответить. А еще блог представляет интерес, как источник информации об организации работы Минкультуры, так что двойная выгода Отвечать буду с цитирование Т.М. для удобства читателей.

Постановление № 552 от 2019-05-22, на критику которого был ответ Мазур: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/452-2019-%D0%BF

Т.М.: "Напередодні виборів до активної «пам’яткоохоронної» діяльності повернулись люди, які дивували професійним мовчанням, втім, бронюючи за собою право вважатись експертами пам'яткоохоронного законодавства". Очень глубокомысленное заявление. Кабмин 22 мая принимает скандальное постановление, его публикуют в начале июня, а Мазур возмущается, почему накануне выборов начался скандал

На самом деле, вопрос надо поставить иначе. Минкультуры перестал накануне выборов публиковать информацию о предоставленных админуслугах - не хотели лишних скандалов. Но протянуть все желаемое хотели, поэтому аврально вынесли скандальный проект, как дополнительный вопрос, на заседание Кабмина 22 мая. Был ли аврал с этим решением и Минкультуры реально хотел срочно заткнуть какие-то дыры ради спасения культурного наследия? Лично Мазур в своем блоге признается, что вот эта страничка текста готовилась с 2016 (!) года. Я сам видел этот проект еще осенью и, как и ряд других "городских сумасшедших", подавал к нему замечания через РПК.
Разумеется, все замечания были проигнорированы т.к. Минкультуры НЕ ПРОВОДИЛО никаких общественных обсуждений проекта.

Прилагаю пояснительную записку к проекту: Минкультуры считает, что это постановление не требовало общественного обсуждения и общественной антикоррупционной экспертизы.
Т.е. Минкультуры почти ТРИ ГОДА готовило страничку текста, не удосужилось ее обсудить с общественностью, "на копье" протянуло на Кабмине накануне выборов, а теперь возмущается, что общественность раньше молчала
Про "не содержит процедур и правил с коррупционными рисками" в пояснительной записке, это отдельная шутка. Как считаете, постановление, которое содержит очень "четкие" критерии: просто "влияние" и "значительное влияние", "связанные" и "непосредственно связанные", "значительный вклад"  - т.е. закладывает дискреционные полномочия за счет отсутствия четких критериев, имеет коррупционные риски или нет?

Но вернемся к блогу.
Т.М.: "У 2016-му році, аби розблокувати наповнення (=апдейт) Державного реєстру нерухомих пам’яток, Міністерство культури України підготувало проект змін до Постанови 1760, до якого отримало ось такий висновок Мінюсту. Цитую: «Питання занесення пам’яток до Державного реєстру не є предметом правового регулювання проекту постанови».
Що ж відбулося у 2019-му? Мінкультури врахувало попереднє зауваження Мінюсту та привело Постанову 1760 у відповідність до статті 13 Закону «Про охорону культурної спадщини». Не більше і не менше!"
Постановление 1760 содержало две части:
1) Порядок отнесения памятников к определенной категории;
2) Порядок внесения памятников в Реестр.
Вот только ч. 1 - это полномочия Кабмина, а ч. 2 - нет. И Минюст сказал этот п. 2 убрать из постановления. А что сделало Минкультуры, когда готовило проект постановления? Оно воспользовалось возможностью и под шумок изменило критерии для отнесения объектов к памятникам, а теперь Мазур держит всех за дураков и вешает лапшу на уши "Это Минюст так потребовал!".

Т.М.: "Постанова КМУ 452 має на меті встановити критерії, за якими пам’ятки будуть розмежовуватися на національного та місцевого значення, а не «за яких їм надається охоронний статус пам’ятки», як здається певним зацікавленим особам."
Да, да, это мы уже видели в разной рекламе: 1+1=3 Все памятники в Украине (не считая объектов всемирного наследия ЮНЕСКО) делятся на две категории - национального значения и местного значения. И чтобы объект стал памятником, он должен отвечать критериям либо для национального значения, либо для местного. Если сужают критерии отнесения памятников к одной из двух категорий, то за бортом остаются объекты, которые не могут уже стать памятниками.

Т.М.: "І якщо пам’ятка є роботою відомого архітектора, то це не означає, що вона може бути віднесена лише до пам’яток місцевого значення, а і до національного так само. "
Это Мазур так обосновала полное вычеркивание критерия "є творами відомих архітекторів або інших митців" из местного значения. В национальном значении как раньше, так и сейчас, остался критерий "репрезентують шедевр творчого генія, є етапними творами видатних архітекторів чи інших митців".

Т.е., достаточно объективный критерий, причем распространенный (обычных произведений мастеров по очевидной причине больше, чем их шедевров и этапных работ) был полностью удален, а Мазур привычно считает дураками своих читателей.

Т.М.: "Але підемо трохи далі. Відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини» (ст. 1 та 2) цінність об’єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду відбувається на етапі надання об’єкту статусу щойно виявленого. Тобто на момент, коли визначається категорія пам’ятки (національного чи місцевого значення), вже точно відомо, що об’єкт є пам’яткою, ба навіть визначений вид пам’ятки (археології, архітектури, історії, монументального мистецтва тощо)."
В ответ на этот бред я процитирую то самое постановление, которое Мазур так оригинально защищает:
"5. Попередню оцінку відповідності об’єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об’єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
6. Відповідність об’єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку."

Ну и напоследок, я просто посоветую выдающемуся юристу Тамаре Мазур читать законы и собственноручно подготовленные постановления, а людей не держать за дураков.


  • Стара редакція (фрагмент):

Пост № 1760


  • Нова редакція, Постанова 2019

Пост № 542 2019-05-22


  • Коментар Т.Мазур (заступниця Є.Ніщука):

Мазур про нову пост


  • Пояснювальна записка до нової редакції, Є.Нищук:

Поясн зап до пост 542 (1)

Поясн зап до пост 542 (2)

Поясн зап до пост 542 (3)

BtT Back to Top


12. Порядок Обліку пам'яток, 2019

  • Є.Нищук, Т.Мазур і О.Єпіфанов. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини

12-1) Файли pdf


NoComm

лого - Абориг

Новий Порядок обліку містить багато невідповідності та можливостей для маніпуляцій:

  • Порядок обл 2019 фр1 - Занесення до Реєстр

Порядок обл 2019 фр1 Занесення до Реєстр

BtT Back to Top


  • Порядок обл 2019 фр2 Порядок веден Реєстр

Порядок обл 2019 фр2 Порядок веден Реєстр

BtT Back to Top


  • Порядок обл 2019 фр3 - Занес Пам до 2001 р

Порядок обл 2019 фр3 Занес Пам до 2001 р

BtT Back to Top


  • Фрагмент

Пор обл пам (фрагм) 1

Пор обл пам (фрагм)

Пор обл пам (фрагм) 3

При тому, що: 1) не існує Порядків визначення цінності та стану збереження; 2) "перелік" цінностей не унормований. Широке поле для маніпуляцій дискреційними повноваженнями

BtT Back to Top


1) Загальні положення

  1. Порядок визначає єдину систему обліку тільки НЕРУХОМИХ обєктів культурної спадщини.
  2. Термін "Критерії" - це не Ознаки.

2) Процедура взяття на облік занесенням до Переліку

  1. Змінено вимогу подання СТИСЛОЇ історичної довідки на ІСТОРИЧНУ довідку (вимоги до складу та змісту якої ВІДСУТНІ).
  2. Підстави для відмови: (не)історична довідка та відсутність ОБГРУНТУВАНЬ (!?) автентичності та цінності (відсутня вимога про відповідність КРИТЕРІЯМ).
  3. Виключено процедуру розгляду на базі КРИТЕРІЄВ із складенням ПРОТОКОЛУ відповідності.
  4. Виключено із процедури розгляду питання взяття на облік Науково-методичних, Консультативних або Наукових рад із складанням протоколу відповідності критеріям.

3) Облікова документація для подання на занесення до Реєстру

  1. Документацію МОЖЕ розробляти Наукова установа та Заклад культури із видом діяльності "наукові дослідження у сфері охорони культурної спадщини"
  2. Умова залучення особи із нуковим ступенем ДОКТОРА.
  3. Анульована складова облікової документації - ПАСПОРТ пам'ятки.

4-5) Занесення до Реєстру та його ведення
Відсутнії ЕЛЕКТРОННИЙ Реєстр пам'яток, чи натяк на шось подібне...

6) ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

  1. Дійсно необхідне нове завдання... Потребує великих додаткових немалих ВИТРАТ, тому виконуватись не буде...

7) Облікові справи (новий вид документації)

  1. Відсутня ЕЛЕКТРОННА База пам'яток, чи натяк на шось подібне... (передбачена "електронна форма" - сканування паперових документів та MS Word)

8) ВИЛУЧЕННЯ із Реєстру

  1. Широке поле для маніпулювання терміном "ПРЕДМЕТ охорони".

9. Включення до Реєстрів пам'яток старого закону.

  1. Тепер можливо без ОБЛІКОВОЇ документації.
  2. Можливість (процедура) НЕВКЛЮЧЕННЯ не передбачає процедури розгляду відповідності критеріям Комісією із складанням Протоколу, тому що "не підлягає занесенню до Реєстру".

BtT Back to Top


12-2) Файли pdf

 Фоменко  Світлана Валеріївна (Перший заступник Міністра культури України Є.Нищука)
Народилася: 19 листопада 1976 року у м. Києві.
Освіта
- у 1999 році закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Романо-германські мови та література» (магістр).
- у 2011 році з відзнакою закінчила Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне адміністрування», спеціалізація «Європейська співпраця».
- У 2015 році успішно закінчила аспірантуру НАДУ, поєднуючи практичну міжнародну діяльність з науковими дослідженнями в сфері європейської інтеграції.
- Автор низки наукових публікацій.
Трудова діяльність
- 2004-2006 – радник генерального директора Генеральної дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представників.
- З березня 2007 року – головний спеціаліст, з 2008 року – начальник відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Управління міжнародних зв’язків апарату ВО КМР (КМДА).
- З 2013 року – начальник Управління міжнародного співробітництва Міністерства культури України.
- Серпень – грудень 2014 року – заступник Міністра культури України з питань європейської інтеграції.
- З 2015 року – помічник-консультант народного депутата України Єленського В.С., заступника голови  Комітету ВРУ з питань культури і духовності.
- Квітень 2016 року – Перший заступник Міністра культури України.

BtT Back to Top


16. ДБН  Документація на реставрацію, 2016

ю - Дебилы Бл

Файли pdf

NoComm

лого - Абориг


  • Фрагмент

ДБН Док на реставрацію c1

ДБН Док на реставрацію c2

ДБН Док на реставрацію c3

ДБН Док на реставрацію c4

ДБН Док на реставрацію c5

ДБН Док на реставрацію c6

ДБН Док на реставрацію c7

ДБН Док на реставрацію c8

ДБН Док на реставрацію c9

ДБН Док на реставрацію c10

ДБН Док на реставрацію c11

ДБН Док на реставрацію c12

BtT Back to Top


17. Порядок розробки історико-архітектурного опорного плану, Груздо

Файли pdf


  • Фрагмент

Порядок ІАОП (фрагм) с1

Порядок розроб ІАОП с2

Порядок розроб ІАОП с3

BtT Back to Top


ю - Дебилы Бл

BtT Back to Top


18. ДБН  Історико-архітектурний опорний план, 2012, автори - Вечерський, Груздо

лого - Wanted

лого - Пара клоунов

Файли pdf


  • Доповідь мінкультури Є.Нищука на парламентських слуханнях, 2018 р., фрагмент

Нищук в ВР 2018 (фрагм)


  • Фрагмент ДБН

ДБН Іст-арх опорн план (фрагм) с1

ДБН Іст-арх опорн план (фрагм) с2

ДБН Іст-арх опорн план (фрагм) с3

ДБН Іст-арх опорн план (фрагм) с4

BtT Back to Top


  • Додаток до ДБН

ДБН Б.2.2-3 2012 Іст-арх опорн план Дод - Поясн зап с1

ДБН Б.2.2-3 2012 Іст-арх опорн план Дод - Поясн зап с2

BtT Back to Top


20. ДСТУ  Зони охорони пам'яток, 2016

ю - Дебилы Бл

Файли pdf

NoComm

лого - Абориг


  • Фрагмент ДСТУ

ДСТУ Зони охорони пам (фрагм) с1

ДСТУ Зони охорони пам (фрагм) с2

ДСТУ Зони охорони пам (фрагм) с3

ДСТУ Зони охорони пам (фрагм) с4

ДСТУ Зони охорони пам (фрагм) с5

ДСТУ Зони охорони пам (фрагм) с6

BtT Back to Top


24. Київ - об'єкти всесвітньої спадщини Софія Київська та Лавра з 1990 р.

лого - Ворон ворону

Зміст link-in

  1. Зміни до Закону про охорону культурної спадщини в частині об'єктів всесвітньої српадщини
  2. Положення про проекти організації територій установ природно-заповідного фонду, 2005
  3. Інформація та методики ЮНЕСКО
  4. Памятки ЮНЕСКО в Києві з 1990 р., Концепції про плани організації територій 2011-2012
  5. Розширені буферні зони Софії-Лаври, 2017-2019 (для порівняння)
  6. Розширені буферні зони Софії-Лаври, 2019-2020
  7. Руководство по выполнению Конвенции об охране всемирного наследия, WHC
  8. Софія і Лавра - План управління, 2014
  • Дотепер відсутні вимоги до Планів управління територіями історичних ареалів, заповідників та пам'яток ЮНЕСКО

BtT Back to Top


24-1) Зміни до Закону про охорону культурної спадщини

NoComm

лого - Абориг


  • Фрагмент Закону про охорону культурної спадщини, про План управління

Зміни до Зак про охор культ спадщ 2018-06-19 про пам ЮНЕСКО (фраг - План упр)

BtT Back to Top


24-2) Положення про Проекти організації територій


  • Фрагмент Закону про охорону пам'яток, про Проект організації території

Положення про Проекти організації територій (фраг - План упр)

BtT Back to Top


  • Фрагмент Положення діючого аналогу, про Зміст Проекту організації території

Положення про Проекти організації територій (фраг) c2

Положення про Проекти організації територій (фраг) c3

Положення про Проекти організації територій (фраг) c4

Положення про Проекти організації територій (фраг) c5

BtT Back to Top


24-3) Інформація та методики ЮНЕСКО

  • Вимоги в частині Планів управління Україною не виконуються

Файли pdf


  • Фрагмент рекомендацій, про План управління

Управление объектами всемирного наследия (фрагм - План упр) c1

Управление объектами всемирного наследия (фрагм - План упр) c2

Управление объектами всемирного наследия (фрагм - План упр) c3

BtT Back to Top


24-4) Памятки ЮНЕСКО в Києві з 1990 р.

Файли pdf

NoComm

лого - Абориг


  • Фрагмент Концепціїї 2011 р., про План управління - Лавра

Концепція плану організації території - Лавра (фрагм)


  • Фрагмент Концепціїї 2012 р., про План управління - Софія Київська

Концепція плану організації території - Софія Київська (фрагм)

BtT Back to Top


24-5) Розширені буферні зони Софії-Лаври, 2017-2019 (для порівняння)

Файли pdf

PaC

Буф зона Лавра-Соф 2018-2019

BtT Back to Top


24-6) Розширені буферні зони Софії-Лаври, 2019-2020

  • Головне питання і проблема - відсутність Плану управління територією
  • На сайті Мінкульту - Проект буферних зон НЕ ОПРИЛЮДНЕНИЙ
  • В наказі посилання на: 1) рішення Науково-методичної ради мінкульту 2020 № 1; 2) протокол спільної робочої наради з питань доопрацювання проекту буферних зон, тексти яких - НЕ ОПРИЛЮДНЕНІ

Файли pdf

NoComm

лого - Абориг

BtT Back to Top


  • Наказ

НАКАЗ 2020 № 412 с1

НАКАЗ 2020 № 412 с2

BtT Back to Top


  • Фрагмент текстової частини проекту, Режими

Мінкульт - Буф зони - Софія-Лавра 2019-12 витяг РЕЖИМИ (текст)

BtT Back to Top


  • Фрагмент графічної частини, Підзони PaC

БУФЕРНА ЗОНА_підзони

BtT Back to Top


  • Фрагмент графічної частини, Висотність PaC

БУФЕРНА ЗОНА_ висотність

BtT Back to Top


  • Новини Мінкульту від 2020-02-07

ю - Дебилы Бл

Новини Мінкульт 2020-02-07 Нові буф зони Софії-Лаври c1

Новини Мінкульт 2020-02-07 Нові буф зони Софії-Лаври c2

BtT Back to Top


24-7) Руководство по выполнению Конвенции об охране всемирного наследия, WHC

Файли pdf

вимоги ЮНЕСКО в частині Управління пам'ятками не виконуються


  • Фрагмент Методики ЮНЕСКО, в частині Плану управління пам'ятками

ЮНЕСКО Рук-во по выполнению 2017 (фрагм) c1

ЮНЕСКО Рук-во по выполнению 2017 (фрагм) c2

ЮНЕСКО Рук-во по выполнению 2017 (фрагм) c3

ЮНЕСКО Рук-во по выполнению 2017 (фрагм) c4

ЮНЕСКО Рук-во по выполнению 2017 (фрагм) c5

BtT Back to Top


24-8) Софія і Лавра - План управління, 2014

Файли pdf

NoComm

лого - Абориг


  • Фрагменти Плану управління

Софія і Лавра - План Упр с1

Софія і Лавра - План Упр с2

Софія і Лавра - План Упр с3

Софія і Лавра - План Упр с4

BtT Back to Top


BtT Back to Top


25. Київ - знищення Історичного ареалу

Файли pdf



  • Опорнй план в складі діючого Генплану-2020 (у т.ч. Межі Історичного ареалу)

PaC


PaC


Охорона архітектурної спадщини України є великою і невід’ємною частиною захисту культурної спадщини не тільки України, але й Європи. Україна, як держава, підписала та ратифікувала ряд міжнародних договорів, в тому числі, «Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи».

Відповідно до  законодавства ратифіковані  міжнародні договори є складовою частиною Українського законодавства.

Стаття 54 Конституції України гарантує охорону культурної спадщини. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Статтею 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. Відповідно до статті 4 цього Закону, до повноважень Кабінету Міністрів України (КМУ) у сфері охорони культурної спадщини належить забезпечення проведення державної політики у цій сфері.

Основні завдання  КМУ також визначені Законом України «Про Кабінет міністрів України». Пунктом 4 статті 1 визначено, що КМУ забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм.

Так, з метою імплементації міжнародних договорів в сфері охорони культурної спадщини, Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи іншого законодавства України у цій сфері, у 2004 році Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної  спадщини на 2004-2010 роки», було затверджено відповідну програму.

По теперішнфй час жодного пункту цієї програми не виконано, ні визначеними у програмі органами державної влади вказаних у програмі, ні органами місцевого самоврядування, в тому числі і Міністерством закордонних справ України, щодо виконання стаття 17 Закону України «Про міжнародні договори» та пункту 4 зазначеної програми.

Особливе значення для містобудівного значення культурної спадщини містить питання щодо Положення про історичне населене місце України, яких в Україні, відповідно до Постанови КМУ від 26 липня 2001 р. № 878, налічується 401 місто, населені пункти, села.

Такого положення, необхідність розробки якого визначена у Програмі, на сьогодні не існує. Пунктом 2 зазначеної Постанови поставлено завдання уряду разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити протягом 2001-2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку. В багатьох історичних населених місцях така науково-проектна документація відсутня.

Особливе руйнівне значення ця невизначеність має в місті Києві - столиці України. Такий стан речей призводить до руйнівних наслідків для містобудівного історичного середовища при здійснені нового будівництва на територіях, які по законодавству УРСР належать до земель історико-культурного призначення, але (з причини не виконання нормативно-правових актів) досі не внесені до відповідних кадастрів, інших картографічних схем та архітектурних планів.

В цьому контексті, необхідно звернути увагу на дії органів влади, які містять ознаки свідомого порушення закону - наказом Мінкультури від 29.10.2014 року № 911 призупинити дію наказу Міністерства культури України № 912/0/16-1 від 2.10. 2011 року «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж i режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

Обгрунтуванням такого рішення є посилання на протокол Науково методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 01.08.2014 року № 71, який не містить інформації про розгляд вищезазначеного питання.

Такі дії є ознаками незаконної реалізації інтересів груп забудовників історичних центрів населенних пуктів України. Таке порушення державної політики приводить до невиконання міжнародних зобов'язань України і знищення нерухомих об'єктів культурної спадщини та містобудівного середовища історичних міст України.


BtT Back to Top


27. Закон про ландшафти - відсутній

  • Проект в ВР з 2009 р., прийнятий в 1-му читанні в 2012 р.

Файли pdf

BtT Back to Top


28. Електронний реєстр пам'яток

рєстр це - Поиск в Google

Визначення

  • Реєстр — упорядкована інформаційна система або спеціалізована база даних.
  • Інформацíйна систéма (англ. Information system) — сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

    За ДСТУ 2392-94: Інформаційна система — комунікаційна система, що забезпечує збирання, пошук, оброблення та пересилання інформації.

    Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» визначає інформаційну (автоматизовану) систему як організаційно-технічну систему, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.

  • База даних (англ. database) – сукупність даних, організованих відповідно до концепції, яка описує характеристику цих даних і взаємозв'язки між їх елементами; ця сукупність підтримує щонайменше одну з областей застосування (за стандартом ISO/IEC 2382:2015). В загальному випадку база даних містить схеми, таблиці, подання, збережені процедури та інші об'єкти. Дані у базі організовують відповідно до моделі організації даних. Таким чином, сучасна база даних, крім саме даних, містить їх опис та може містити засоби для їх обробки.

    В загальному випадку базою даних можна вважати будь-який впорядкований набір даних. Наприклад, паперову картотеку з формулярами про працівників підприємства у відділі кадрів. Але дане визначення зосереджено на використанні баз даних в інформаційних системах.

BtT Back to Top


30. Дорадчі органи з охорони пам'яток Мінкульту та КМДА - Положення про них не відповідають сучасним вимогам

Файли pdf


  • Закон України про охорону культурної спадщини (фрагмент)

ЗУ пр охор пам ст7

BtT Back to Top


  • Кабмін 2009 - Питання допоміжних органів. Типове положення (фрагмент)

Кабмін 2009 - Тип полож про дорадч орг

BtT Back to Top


  • Кабмін 2001 - Про консультаційну раду. Типове положення (фрагмент)

Кабиін 2001 - Тип полож про Консульт раду

BtT Back to Top


31. Відсутні: 1) стандарти приципів розвитку територій міст; 2) вимірювальні параметри планувальних та обємно-просторових вимог до забудови

Ю - Опер Ы

  • поле для широкого застосування "дискреційних повноважень", із метою: 1) знищення рнерухомої культурної спадщини, та 2) корупційного збагачення чильників влади 

  • Алгоритм розробки рішень (як повинно бути, аналог)

Кн2 Стандарт 2019 c1

Кн2 Стандарт 2019 c2

BtT Back to Top


32. Термінологічний хаос та правова невизначеність

Зміст

  1. Визначення термінів - будівництво, реставрація, дозвіл та благоустрій
  2. Правова основа сфери управління містобудівною культурною спадщиною

32-1) Визначення термінів - будівництво, реставрація, дозвіл та благоустрій

допомога з термінами стор-1

допомога з термінами стор-2

допомога з термінами стор-3

допомога з термінами стор-4

допомога з термінами стор-5

допомога з термінами стор-6

BtT Back to Top


32-2) Правова основа сфери управління містобудівною культурною спадщиною

Історичне населене місце - Правова основа

BtT Back to Top


33. Концепції культурної політики державної влади України

Зміст

  1. Проект Концепції реформи охорони нерухомої культурної спадщини, 2018
  2. Причини проблем в сфері культури України, фрагмент Концепціії захисту культури Ю.Тиж, 2019
  3. Механізм руйнування правового змісту законодавчої системи охорони та розвитку культури

Файли pdf


33-1) Фрагмент Концепції 2018 р.:

Мінкуль 2018 концепт фрагм - цілі

Це головна причина проблем із політикою України в сфері культури, тому що - "В Украині практика держуправління у сфері культури ґрунтується на концепціях культурної політики, в яких стратегічні цілі підмінені її завданнями, пов'язаними з конкретними напрямками діяльності та ресурсами культури, її засобами та інструментами. Хибне розуміння культури як сфери послуг призводить до того, що її виховна та просвітницька функції підміняються логікою ринку послуг".

Окрім відсутності розуміння принципових проблем сфери культурної спадщини, ще й приклад мініпуляцій із назвою, складом і  змістом програмного документу:

  • п. 1 - "Підміна понять (термінів)" - термін "Концепція" автори підмінюють на "Концепція держполітики реформування..."
  • п. 2 - Автори важають (див. п. 1), що на їх випадок не поширюються вимоги "Закону про державні цільові програми, 2004" і наповнюють текст чим завгодно...
  • п. 3 - Мінкульт публікує фейковий документ і звітуює про "успіхи в реформуванні сфери охорони пам'яток"

BtT Back to Top


33-2) Причини проблем в сфері культури України, фрагмент "Концепціії захисту культури" Ю.Тиж, 2019

Концепція, Ю.Тиж (фрагм) стор1

Концепція, Ю.Тиж (фрагм) стор2

Концепція, Ю.Тиж (фрагм) стор3

Концепція, Ю.Тиж (фрагм) стор5

BtT Back to Top


33-3) Механізм руйнування правового змісту законодавчої системи охорони та розвитку культури


  • ЗУ Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 рр. (фрагмент)

ЗУ Концепція держ політики в галузі культури на 2005-2007 (фрагм)

BtT Back to Top


  • Кабмін - Концепція культурних послуг 2019-01 (фрагмент)

Кабмін - Концепція культурних послуг 2019 (фрагм) стор1

BtT Back to Top


  • Визначення Культури (Вікі)

Культура - Вікі

BtT Back to Top


34. Нормативно-правова проблема Переліків памяток. "Щойно виявлені" - недопам'ятки

Зміст

  1. Технічні вимоги для роботи із інформацією, переліками, каталогами та базами даних
  2. Законодавчі інструменти нищення культурної спадщини - 1) розмиття поняття "пам'ятка"; 2) ускладнення непрозорої процедури взяття на облік пам'яток

BtT Back to Top


34-1) Технічні вимоги для роботи із інформацією, переліками, каталогами та базами даних

Табличн процессор

  • Тексти таблиць  державних  Переліків та Реєстрів пам'яток дотепер існують у форматі "MS Word" — текстового процесора
  • Термін "Перелік пам'яток" вже не має нормативно-правового змісту

  • В ЗУ Про охорону культурної спадщини: 1) Відсутнє тлумачення змісту терміну "Перелік"; 2) Не визначено у чиїх повноваженнях ведення Переліку.
  • В Порядку обліку пам'яток № 158 від 2013.03.11 відсутні: 1) Тлумачення терміну "Перелік"; 2) Відсутні вимоги до його форми ведення, складу та змісту; 3) До чиїх повноважень належить його ведення; 4) Створено протиріччя положенню ЗУ "Про охорону пам'яток" в тому, до чиїх повноваженнь належить затверджування Переліку пам'яток: (1) в ЗУ уповноваж орг охорони, (2) В Мінкульті - Голова держадміністрації.
  • Як часний випадок - 1) Не виконуються Департаментом охорони пам'яток КМДА вимоги п. 3 частини 3 Порядку обліку пам'яток № 158 від 2013.03.11 "Рішення про занесення до Переліку оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу"; 2) "Де-юре" Переліку обєктів культурної спадщини не існує, замість нього публікується на сайті Департаментом охорони пам'яток КМДА "Зведений перелік".

  • пункт 2 статті 14 "ЗУ Про охорону памяток":

ЗУ Про охор пам - ст 14


  • частина 2, пункт 4 "Порядку обліку пам'яток" 2013 р.:

Мінкульт - Пор обл пам - ч2 п4

BtT Back to Top


34-2) Законодавчі трансформації - розмиття поняття "пам'ятка" та ускладнення процедури постановки на облік

Історія питання

  1. Законом УССР 1978-2000 рр. об'єкти спадщини брали на облік Кабмін (нац.) і Держ адміністрації (місц.) своїми рішеннями, об'єкти одночасно набували статусу па'мяток.
  2. Новий ЗУ про пам'ятки в 2000 р. зазначив, об'єкти беруться на облік у порядку, затвердженому Кабміном.
  3. Кабмін в 1992 р. затверджує Положення про Держреєстр пам'яток ("щойно виявлених" ще нема).
  4. В 2010 р. в ЗУ про памятки - зявляється термін "щойно виявлені".
  5. В 2013 р. Мінкульт затверджує новий Порядок обліку-2013, де статус "щойно виявлений" (недопамятка) переходить із старої Інструкції 1978 р. ("нововиявлені"), та процедура взяття на облік становиться двокроковою.
  6. В 2019 р. Мінкульт затверджує новий Порядок обліку-2019, де знищує прозорість процедури взяття на облік та вводить "дискрецію" (вирішення на власний розсуд) в питаннях взяття на облік пам'яток.

BtT Back to Top


35. Законодавчо не визначений статус та порядок обліку Історичної забудови

Зміст link-in

  1. Чи обов’язковий статус пам’ятки для збереження історичних будівель
  2. Чому у Історичної забудови нема захисного статусу
  3. ДБН про ІАОП від 2012
  4. Файли

BtT Back to Top


35-1) Чи обов’язковий статус пам’ятки для збереження історичних будівель

Відповідь на перше питання: статус пам’ятки не обов’язковий, а заклики всі історичні будівлі в Києві зробити пам’ятками неконструктивні, на реалізацію цього потрібні роки, якщо не десятиліття, за цей час велику кількість історичних будівель просто знесуть, а в результаті отримаємо лише знецінення статусу пам’яток.

Справа в тім, що для збереження подібних історичних будинків, що є частиною душі Києва, але самі по собі не є достатньо видатними для пам’ятки, є окремий статус – цінна історична забудова. Нажаль, це врегульовано лише на рівні нормативів і законом не закріплено, але навіть за таких умов можна швидко захистити історичні будівлі.


BtT Back to Top


Відповідно до п. 13.2.4, в зонах охорони пам’яток та в історичних ареалах заборонено знесення цінної історичної забудови, а її реконструкція дозволяється лише у виключних випадках і за умови дотримання ряду вимог. Сама цінна історична забудова визначається і зазначається в історико-архітектурному опорному плані.

А тепер перейдемо до другого питання.

BtT Back to Top


35-2) Чому у Історичної забудови нема захисного статусу

Після протестів у 2014 році проти ІАОП часів Черновецького-Попова, у розроблений в 2015 році новий ІАОП було додано (згідно вимог ДБН Іст-арх опорн план, 2012 ), крім іншого, саме Історичну забудову (зображено на кресленні проекта).

Як ви вже мабуть здогадалися, будинок - наприклад на Саксаганського, 76 (як і багато інших) саме таким там і був.

Але одна справа, це передвиборчий піар Кличка і Солідарності з грою на публіку і обіцянками виборцям, а затвердження нехай не ідеального, але дуже невигідного забудовникам ІАОП вже обраним міським головою Кличком і більшістю в Київраді – це вже зовсім інша справа.

Пам’ятаєте, скільки вже в цю каденцію Кличка було обіцянок заборонити висотне будівництво у центрі? Рік назад Кличко навіть проект рішення про мораторій подавав. Але все це було профанацією і черговим передвиборчим піаром, адже подібні мораторії прямо суперечать законодавству України.

Але ще у 2016 році Кличко і більшість могли ЗАКОННО заблокувати всю цю будівельну анархію в історичному центрі (і не лише в ньому) і зберегти кипу історичних будівель, на кшталт знесеної в четвер: їм для цього було достатньо затвердити проект змін до чинного Генплану, який включав би в себе лише той самий, розроблений у 2015 році під тиском громадськості, ІАОП.

І з моменту такого затвердження, всі висотні обмеження і захист цінної історичної забудови ставали обов’язковими для забудовників, бо Генплан обов’язковий для виконання. А нема затвердженого ІАОП – нема ані цінної історичної забудови, ані обмежень по висоті.

Але цей ІАОП, який містив і цінну історичну забудову, і дисгармонійні будівлі, і досить жорсткі обмеження висоти забудови в історичних ареалах, був "злитий в унітаз".

Його не просто не затвердили – його викинули, а замість нього у 2019 році дістали фактично той самий ІАОП часів Черновецького-Попова, проти затвердження якого кияни протестували восени 2014 року.

І в ньому замість цінної історичної забудови лише скарги на погані закони, і замість обмежень висоти – теж скарги, що законі погані. Тобто, в інтересах забудовників зробили чергову профанацію – під виглядом ІАОП розробили документ, який нічого не обмежує і нічого не забороняє.

А Кличко просто знову обіцяє врятувати історичну спадщину, як вже обіцяв на виборах у 2014 і у 2015 роках.

BtT Back to Top


BtT Back to Top


  • Новий-старий Опорний план 2019 р. (проект) - цінна історична забудова відсутня (невиконання вимог діючого ДБН)

Експлікація до Основного креслення:

BtT Back to Top


Зміст тому Переліки опорного плану 2019 р.:

BtT Back to Top


35-3) ДБН 2012

Фрагмент

BtT Back to Top


35-4) Файли pdf

BtT Back to Top


36. Відсутність терміну "САДИБА" в пам'яткоохоронному законодавстві

Приклад - нищення - садиби по вул. Нижній Вал, 23

НВал 23 гугл

Топоплан 1925 (фрагм)


  • Фото 2001 р.

НВал 23 - фото 2001 1


  • фото 2020 вересень

НВал 23 фото 2020 1


  • Пам'яткоохоронний статус (Наказ Деп охор пам 2011-06-25 № 10/38-11) фрагм:

ображение Наказ Деп охор пам 2011-06-25 № 10_38-11 фрагм 1


  • Стислі історичні дані:

Садиба, 1874 – поч. 20 ст.
Нижній Вал, 23

Кн1-ч1 (A-Л) OCR (фрагм)

До 1874 всі будівлі були дерев'яними. У 1874 за проектами архітекторів В. Прохорова і М. Беркутова (перша ділянка) та В. Прохорова (друга ділянка) зведено два двоповерхові цегляні будинки, розташовані поряд на червоній лінії забудови вулиці. Первісно на першому поверсі були крамниці, на другому – житло. 1898 обидві споруди надбудовано на один поверх за проектом арх. С. Рикачова.

Будинок ліворуч – триповерховий, прямокутний у плані, з проїздом на подвір'я. Композиція фасаду асиметрична. Віконні прорізи другого поверху обрамлено лиштвами та акцентовано лінійними слабопрофільованими сандриками. Третій поверх завершений фризом зубчастого мережива, викладеного цеглою і пофарбованого у білий колір. Перший поверх та отвір проїзду оброблено рустом. Дворовий фасад зашитий дерев'яними верандами. Будинок праворуч – триповерховий, Т-подібний у плані, з дворовим ризалітом, в якому розміщено чорний вхід. Композиція фасаду відзначається ритмом прямокутних вікон, оздоблених лиштвами. Міжповерхове членування підкреслено поребриком і профільованою тягою. Обидва будинки оформлені у цегляному стилі з елементами неоренесансу. За даними 1908 внутрішній двір був забудований господарсько-складськими спорудами. Існуюча внутрішня забудова садиби складається з декількох дво-, три- і чотириповерхових цегляних будинків, зведених 1910–16.

Садиба належить до нечисленної групи міських купецьких садиб 19 – поч. 20 ст., збережених дотепер майже у первісному вигляді.


  • Законодавчі акти (фрагменти)

1) Цивільний кодекс України

Стаття 381. САДИБА як об'єкт права власності

1. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.


2) ЗУ Про охорону культурної спадщини

Стаття 1. Визначення термінів
...
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також ТЕРИТОРІЇ чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
...

Стаття 2. Класифікація об'єктів культурної спадщини
...
об'єкти МІСТОБУДУВАННЯ - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та ІСТОРИЧНОЮ забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом,залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;

BtT Back to Top


37. Багатоквартирні будинки-пам'ятки

BtT Back to Top


38. Всупереч вимогам Юнеско, нормативне закріплення "Стильової імітації" в Історичних ареалах міст України

38-1) Стильова Імітація - визначення ЮНЕСКО


1) "Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць" (Венеціанська хартія, 1964 р.) фрагмент:

"п. 9. Реставрація  розглядається як унікальний захід охорони пам'ятки. Метою реставрації є збереження й виявлення естетичної та історичної значущості  пам'ятки,  що базується на обачливому ставленні до історичної субстанції як автентичного  документа.

Реставрація завершується тоді, коли починається гіпотеза; що ж до гіпотетичних відтворень,  то всякі доповнення, визнані необхідними з естетичних чи технічних міркувань, мають відрізнятися в архітектурній формі пам'ятки і нести ознаки нашого часу.

Археологічні та історичні дослідження нерухомої пам'ятки мають завжди передувати реставрації та супроводжувати реставраційні роботи.

п. 12. Елементи, яким належить замінити відсутні частини, мають гармонійно  вписуватись у загальну форму пам'ятки,  але водночас і відрізнятися від автентичних фрагментів, щоб запобігти фальсифікації пам'ятки як документа історії та твору мистецтва.

п. 13. Доповнення допустимі лише в разі, якщо за їх виконання залишаються незайманими всі варті уваги частини споруди, її традиційне оточення, композиційна рівновага та зв'язок із навколишнім середовищем.

п. 15. Слід забезпечувати консервацію руїн,  а також уживати заходів щодо охорони й постійного захисту  архітектурних  елементів і виявлених під час розкопок предметів. Крім того, необхідно вживати заходів, що мають сприяти усвідомленню значимості розкритої пам'ятки, але не спотворюватимуть її змісту.

Будь-які реконструкції слід виключити одразу; можна вдаватися лише до анастилозу, тобто до відтворення фрагмента пам'ятки з наявних, але розрізнених елементів. Нововведені сполучувані елементи мусять бути завжди пізнаванними та мінімальними, необхідними  для забезпечення умов охорони пам'ятки та відтворення втрачених зв'язків цілісної форми.".


2) "Міжнародна хартія про охорону історичних міст" (Вашингтонська хартія, 1987 р.) фрагмент:

"п. 10. У тому випадку, коли необхідно переобладнати будівлі або спорудити нові, будь-яке доповнення мусить враховувати наявну просторову організацію, особливо розпланування на ділянки та масштаб, як того вимагають якість і цінність ансамблю наявних споруд.

Введення елементів сучасного характеру за умови, що воно не порушить гармонії ансамблю, може сприяти його збагаченню.".


3) "Міжнародна хартія з охорони та реставрації архітектурно-містобудівної спадщини" (Краківська хартія, 2000 р.) фрагмент:

"п. 4. Реконструкції великих частин будинку "в його історичному стилі" треба уникати.

Реконструкція дуже малих архітектурних фрагментів може стосуватись винятково при умові опертя на прецезійну і незаперечну документацію. Якщо для вживання споруди необхідно виконати більші просторові чи функціональні частини - вони повинні проектуватися в дусі сучасної архітектури.

Реконструкція цілої споруди, знищеної під час збройного конфлікту чи стихійного лиха, є прийнятною з огляду на виняткові суспільні чи культурні мотивації, пов'язані з ідентичністю всієї спільноти.".


4) "Всесвітня спадщина та сучасна архітектура - управління історичним міським ландшафтом" (Віденський меморандум, 2005 р.) фрагмент:

"п. 21. Беручи до уваги основне визначення мiстобудування (згiдно зi статтею 7 Меморандуму), сучаснiй архiтектурi слiд уникати будь-яких форм псевдоiсторичного проектування, оскiльки воно суперечить i iсторiї, i сучасностi."

BtT Back to Top


38-2) Українські норми ДБН 2019 (фрагмент)

BtT Back to Top


(3) Заключення

...

BtT Back to Top


BtH Back to Home