вул. Володимирська, З6
1. Загальні відомості
Готель кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Гашек Я., Котарбінський В. О., Кричевський Ф. Г., Петлюра С. В.
Первісно триповерховий будинок, зведений 1880 за проектом арх. О. Шіле. У кін. 19 ст. тут містився готель «Номери Ільїнської», за ім'ям домовласниці, вдови поручика А. Ільїнської. До комплексу готелю входив також суміжний двоповерховий флігель з боку вул. Золотоворітської. З 1901 ділянка належала чеському громадському діячеві В. Вондраку. Новий власник розширив приміщення: 1904 добудовано до чотирьох поверхів корпус з боку Золотоворітської вул., 1912–13 надбудовано до шести поверхів споруду на вул. Володимирській. Над верхнім поверхом була влаштована тераса для літнього ресторану (пізніше перетворена на аттиковий поверх). Фасад декоровано у стилі модерн. Готель змінив назву на готель «Прага». Його літній ресторан був популярним місцем відпочинку киян.
У «Номерах Ільїнської» неодноразово зупинявся Васнецов Віктор Михайлович (1848–1926) – живописець, акад. Петербурзької АМ (з 1893), член Товариства передвижників (з 1878). У серпні 1885 поселився тут під час першого свого приїзду до Києва на запрошення А. Прахова, який керував розписами Володимирського собору і залучив художника до виконання живописних композицій. У цьому ж році після прибуття до Києва сім'ї В. Васнецов переїхав на вул. Володимирську, 32. Починаючи з 1893, коли рідня В. Васнецова поселилася у Москві, він знову проживав у «Номерах Ільїнської», продовжував свою працю в соборі, яка була завершена 1896. Серед написаних ним композицій – «Богоматір з немовлям», «Євхаристія», «Собор святителів Руської церкви», «Собор святителів Вселенської церкви», «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», зображення Нестора-літописця, Андрія Боголюбського, Олександра Невського та ін.
1916–18 в готелі жив і працював Ярослав Гашек (1863–1923) – чеський письменник. 1915 мобілізований до австро-угорської армії, в цьому ж році здався у полон російським військам і перебував у таборі під Києвом (Дарниця). Співробітничав у газеті «Чехослов'янин», що містилася на вул. Володимирській, 34, друкував статті, вірші, фейлетони і сатиричні оповідання, що таврували австро-угорську монархію й закликали вступати до незалежного від неї чеського війська. 1917 в Києві написав і видав чеською мовою повість «Бравий вояк Швейк в полоні», яка разом з опублікованою 1911 збіркою гуморесок «Бравий вояк Швейк та інші давні історії» була основою для славнозвісного сатиричного антивоєнного роману Я. Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка під час війни». Інсценізація повісті Гашека, написаної в Києві, була пізніше здійснена в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка. Ім'ям Я. Гашека названо бульвар у Дарницькому районі.
У червні 1917 – липні 1918 у готелі проживав з дружиною і донькою Петлюра Симон Васильович (1879 – 1926) – політичний і державний діяч, публіцист. У цей період один з провідних діячів УСДРП, з 18 травня голова Українського генерального військового комітету при УЦР, з липня до 31 грудня 1917 – генеральний секретар військових справ. На цій посаді багато зробив для українізації частин російської армії, організації українських збройних сил. Після жовтневого перевороту у Петрограді входив до Крайового комітету охорони революції в Україні. Не погодившись з рішенням УЦР взяти участь у мирних переговорах у Брест-Литовську і запросити в Україну німецькі й австро-угорські війська, а також через конфлікт з головою уряду В. Винниченком 31 грудня вийшов із УЦР. У січні – лютому 1918 – отаман організованого ним Гайдамацького коша Слобідської України, що разом з Січовими стрільцями відіграв вирішальну роль у боях за Київ у січні 1918, штурмі і здобутті повсталого «Арсеналу». У квітні 1918 обраний головою Київської губернської земської управи та Всеукраїнського союзу земств. Був одним із організаторів Українського національного союзу. У день гетьманського перевороту – 29 квітня був вперше заарештований на одну добу. Перебував у відкритій опозиції до гетьманського уряду. 27 липня був ув'язнений, до 12 листопада утримувався в Лук'янівській тюрмі. Наступного дня після звільнення виїхав до Білої Церкви, де брав участь у підготовці і керівництві антигетьманським повстанням. З листопада 1918 – член Директорії, з травня 1919 – Голова Директорії УНР, Головний отаман Республіканських військ УНР. З 1921 – на еміграції.
У 1910-х рр. в готелі «Прага» постійно проживав Котарбінський Вільгельм Олександрович (1849 -1921) – художник, акад. Петербурзької АМ (з 1905). Брав участь у розписах Володимирського собору, автор ряду станкових творів на релігійні й міфологічні сюжети. У період громадянської війни переселився на квартиру Е. Прахової. на вул. Трьохсвятительську, 14, де й помер.
1913–14 у цьому готелі жив Кричевський Федір Григорович (1869–1947) – художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1940). Один з лідерів національної живописної школи. 1913–17 викладав у Київському художньому училищі (з 1914 – його директор).
1970 на фасаді будинку встановлено меморіальну мармурову дошку з барельєфним портретом Я. Гашека і контррельєфним зображенням бравого вояка Швейка (ск. М. Декерменджі, арх. П. Захарченко).
У радянський час готель мав назви: «Червоний Київ», «Київ», «Театральний». Тепер один з корпусів готелю «Санкт-Петербург».