Конституція України (ст 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.)
- Головна тенденція світової практики - Формування приоритетів для переходу від охорони окремих пам’яток до збереження і розвитку СЕРЕДОВИЩА в цілому (Cultural Heritage Development vs Preservation), до активної адаптації історичного містобудівного середовища сучасним потребам та створення умов до збереження історичної пам’яті.
- ❎ АНОТАЦІЯ. ЗУ "Охорона пам'яток" - 18-ть разів слово "може"
- ❎ ПЕРЕДМОВА. "Дискреція" в нормативно-правових актах
- ❎ ВСТУП. Основні схеми та перелік видів "Крадівництва" в охороні пам'яток
-
❎ ОСНОВНА ЧАСТИНА
- Держ. орган - Кабмін - Мінкульт
-
Держ. орган - КМДА:- Департамент охорони пам'яток Києва
- Міські цільові програми та Комунальні підприємства Києва
-
Приклад проблем № 1 - Охор. дог., Погодж. проекту, Дозвіл на реставрац роботи (Деп охор пам) - Приклад проблем № 2 - Дозвіл на підготов., будівельні роботи (ГАСК), Умови (Деп архітект)
- Приклад проблем № 3 - Дозвіл на порушення благоустрою (Деп благоустр)
-
Схема - "Цифровізація" - Держ. Рєстр пам'яток - Мінкульт - Схема - "Цифровізація" - "Електронні Каталог та База пам'яток Києва" - КМДА Департамент охорони пам'яток
-
Схема - "Історико-архітектурний Опорний план Києва" - КМДА Департамент охорони пам'яток (одночасно - ціль та інструмент) -
Відповідальність влади в сфері охорони пам'яток - адміністративна та кримінальна -
Приклад безкарного нищення (під виглядом "реставрація" памятки національного значення, Мінкульт, на балансі КМДА) в Флоровському монастирі - "Будинок Артинова" - Нищення - Памятки м. Києва в 2019-2022 рр.
-
Нищення - Історичні населені місця України (403 місто) та Райони історичної забудови відсутні - 1) Полож "Істор нас місц"; 2) Пор та Вимоги Проект "Регенерації тер" - Нищення - Території пам'яток ЮНЕСКО м. Києва - 1) Софія, 2) Лавра та 3) церква Спаса на Берестові відсутні - 1) Полож та Пор "Буферн зон"; 2) "Плани управл" Зап ЮНЕСКО та Істор ареалів
Back to Home❎ АНОТАЦІЯ
"ЗУ Про охорону пам'яток"
Використання 18-ть разів в законі "може" - вирішення на "вільний розсуд"
ЗУ Про охорону пам'яток (фрагменти):
❎ ПЕРЕДМОВА
Проблема "дискреційних повноважень" - вирішення на "вільний розсуд"
Файли 
Стаття:
❎ ВСТУП. Основні схеми та перелік видів "Крадівництва" в охороні пам'яток
Існує три рівня захисту нерухомої культурної спадщини:
- Верхній: Проект "Регенерації історичної забудови" - Опорний план із Історичним ареалом.
- Середній: Проект "Плану організації (управління) " Заповідника/Заповідної території.
- Нижній: Пам'ятка із Зоною охорони - Охоронні договори.
На всіх трьох рівнях існує: 1) Правова невизначенність; 2) Не розроблена документація (проекти).
Це дає можливості для зловживань дискреційними повноваженнями владою, а саме:
На національному рівні, Мінкульт:
- Відсутній проект Плану організації (управління) "Софія та Лавра" ЮНЕСКО дозволяє нищити історичне середовище Києва.
- Затвердження непотрібних окремо (без проекту Регенерації історичної забудови) Опорних планів дозволяє нищити історичне середовище 403-історичних міст України.
-
"Схвалення" Проектів реставрації, нового будівництва в Історичних ареалах міст. - "Схвалення" Проектів реставрації, нового будівництва пам'яток Національного значення.
- Надання "Дозволів" на проведення робіт.
-
Погодження Землевпорядної документації пам'яток Національного значення та в Історичних ареалах міст. -
Занесення до "Реєстру пам'яток". -
Охоронні договори на пам'ятки Національного значення. - Зміна Функціонального використання пам'яток Національного значення.
- Зміна Власника/рендаря пам'яток Національного значення.
-
Контроль за (не)дотриманням законодавства в захисті пам'яток.
Місцевий рівень, на прикладі Департаменту охорони пам'яток Києва:
- Відсутність Проекту Регенерації історичної забудови та Опорного плану дає можливість - нищити історичне середовище.
- Відсутність Проекту Регенерації історичної забудови та Опорного плану дає можливість - витрачати кошти на непотрібні: 1) Зони охорони; 2) фейкові Плани організації (управління) заповідниками та територіями.
-
"Схвалення" Проектів реставрації, пам'яток Місцевого значення. - "Схвалення" Проектів нового будівництва в Зонах охорони пам'яток Місцевого значення.
- Надання "Дозволів" на проведення робіт.
-
Погодження Землевпорядної документації. -
Взяття на облік включенням до "Списку щойно виявлених". - Подання до Мінкульту для занесення до "Реєстру".
-
Охоронні договори будівель/приміщень. - Зміна Функціонального використання будівель/приміщень.
- Зміна Власника/арендаря будівель/приміщень.
-
Контроль за (не)дотриманням законодавства в захисті пам'яток.
6. Відповідальність влади в сфері охорони пам'яток
6.1 Повноваження та обов'язки органів охорони пам'яток
Back to Top
Back to Home6.1-1) Повноваження в сфері культурної спадщини
1) ЗУ Про охорону пам'яток
Файли
- ЗУ Про охорону пам'яток (фрагменти):
2) Положення про Департамент
Файли
- Про призначення директором Департаменту охорони пам'яток О.Никоряк , 2018
- Положення про Департамент охорони культурної спадщини Києва, 2018
- Фрагмент Типового положення від Кабміну:
- Фрагмент Положення про Департамент:
6.1-2) Обов'язки органу охорони пам'яток
- ЗУ Про охор пам (ст. 30)
6.2 Види відповідальності державних службовців
- Юридична відповідальність державних службовців
- Обставини, що обтяжують відповідальність держ службовця, ЗУ Про держ службу (ст. 67)
- Кримінальна відповідальність за службові злочини (КК України, Розділ XVII ст.ст. 364-370)
Back to Top6.2-1) Юридична відповідальність державних службовців
Юридична відповідальність державних службовців - це врегульовані нормами права відносини між державою, в особі її компетентних органів і посадових осіб, та державними службовцями, що виникають на підставі вчинених ними службових правопорушень і дістають вияв у застосуванні до винних осіб заходів державного примусу, а також характеризуються засудженням правопорушника та протиправного діяння з боку держави та суспільства з метою запобігання та недопущення в майбутньому інших правопорушень.
За порушення правових норм державні службовці несуть 1) дисциплінарну, 2) цивільно-правову, 3) адміністративну та 4) кримінальну відповідальність.
Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянину, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться терміном до 2 місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.
1) Дисциплінарна відповідальність
Дисциплінарна відповідальність настає при порушенні державним службовцем обов'язків додержання дисципліни праці, правил внутрішнього розпорядку органу державної влади, за невиконання або недостатнє виконання службових обов'язків.
Дисциплінарна відповідальність державних службовців передбачена КЗпП, Законом "Про державну службу", статутами про дисципліну або спеціальними положеннями, чинними у ряді галузей адміністрування і в деяких сферах державної діяльності.
Дисциплінарна відповідальність дістає вияв у застосуванні дисциплінарної санкції - стягнення. Особливість дисциплінарної відповідальності державних службовців полягає у тому, що, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: 1) - попередження про неповну службову відповідність; 2) - затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вишу посаду.
Законодавчими актами можуть бути передбачені інші види дисциплінарних стягнень для державних службовців окремих галузей і сфер публічного адміністрування.
Розрізняють три види дисциплінарної відповідальності: 1) загальну, 2) спеціальну та 3) для керівних і виборних працівників.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачає дисциплінарні стягнення, які за своїм змістом можна поділити таким чином: 1) заходи морально-правового характеру - догана, попередження про неповну службову відповідність; 2) заходи матеріально-правового характеру - затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вишу посаду, зменшення розміру чи зняття премій, надбавок за високі досягнення у праці й виконання особливо важливої роботи, інших надбавок і доплат, установлених чинним законодавством; 3) припинення державної служби.
2) Цивільно-правова відповідальність
Цивільно-правова відповідальність - це передбачені законодавством засоби примусового впливу на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування до нього цивільно-правових санкцій, які тягнуть невигідні майнові наслідки, що дістають вияв у позбавленні його певних прав або покладенні на нього додаткових обов'язків.
Правовою базою цивільної відповідальності державних службовців є КЗпП, положення про матеріальну відповідальність.
Відповідальність за шкоду, завдану діями посадової особи в галузі виконавчо-розпорядчої діяльності, полягає в обов'язковому відшкодуванні збитків, спричинених неправомірними службовими діями (бездіяльністю) посадових осіб у галузі публічного адміністрування, органом державної влади від імені, за дорученням якого посадова особа вчиняє службові дії в межах своєї компетенції.
Важливим є те, що відповідальність за шкоду, завдану посадовою особою, повинен нести орган державної влади, якщо такі юридично значущі дії пов'язані зі службовою діяльністю його посадової особи в рамках наданої йому компетенції. Коли шкода завдана посадовою особою внаслідок дій, які не пов'язані з виконанням службових обов'язків, навіть в робочий час, вона відшкодовується безпосередньо винною особою. Орган державної влади, який відшкодував збитки потерпілій особі, має право звернутися до суду з регресним позовом до службової особи, яка є винною в заподіяній шкоді.
Цивільно-правова відповідальність може застосовуватися незалежно від притягнення службовця до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності за те саме порушення.
3) Адміністративна відповідальність
Адміністративна відповідальність настає при порушенні відповідних правил і норм. Суть адміністративної відповідальності полягає у тому, що вона застосовується органами і посадовими особами, з якими особа, що вчинила правопорушення, не перебуває у службових відносинах.
Основним джерелом норм, які встановлюють адміністративну відповідальність державних службовців, є КпАП та антикорупційне законодавство.
Суб'єктами адміністративної відповідальності є не всі державні службовці, а лише посадові особи. В адміністративно-правовій науці вони розглядаються як суб'єкти і підлягають адміністративній відповідальності тільки за правопорушення, пов'язані з недотриманням правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків. Зокрема, посадові особи несуть адміністративну відповідальність за адміністративні порушення: в галузі охорони праці і здоров'я населення; що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії і культури; у промисловості, будівництві і в галузі використання електричної і теплової енергії; сільському господарстві; за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень. Відповідне законодавство містить основні положення, які визначають підстави притягнення винних до відповідальності за вчинення корупційних діянь, із акцентом на те, що є корупційним діянням, хто може бути таким суб'єктом (перелік істотно розширено порівняно із раніше чинним законодавством), подано систему суб'єктів протидії корупції та процесуальні аспекти притягнення винних до відповідальності, заходи адміністративно-правового реагування на вчинення такого роду протиправних діянь.
Згідно із КпАП до державних службовців, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються два види стягнення: 1) попередження; 2) штраф.
Проблема юридичної відповідальності державних службовців тісно пов'язана з проблемою протидії корупції.
Основні принципи запобігання та протидії корупції: верховенства права; законності; комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів; пріоритетності запобіжних заходів; невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень; відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у провадженні таких заходів; забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням.
Істотно розширено засади участі громадськості у запобіганні та протидії корупції (участь громадськості в заходах запобігання та протидії корупції, інформування громадськості про відповідні заходи, державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції.
За вчинення корупційних діянь передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність, а також передбачено усунення наслідків корупційних правопорушень. Окрім того, положеннями Закону передбачені контроль і нагляд за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції.
4) Кримінальна відповідальність
Кримінальна відповідальність державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, інших службових осіб настає за настає за так звані службові злочини (ст.ст. 165-171 Кримінального Кодексу України), вчинення суспільно небезпечних, винних діянь, які дістали вияв у зловживанні владою або службовим становищем, невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків, тобто за злочини у сфері службової діяльності.
Кримінальна відповідальність службових осіб настає за так звані службові злочини (ст.ст. 165-171 Кримінального Кодексу України), які за характером та проявом порушень поділяються на три види:
Такі злочини можна поділити на 3 види:
а) порушення повноважень: невиконання (неналежне виконання) повноважень (недбалість, бездіяльність);
б) перевищення повноважень: вчинення службовою особою акту, на який вона не мала законної влади, вихід за межі такої або недотримання відомих форм, процедур (одноосібне вирішення справи, яка повинна вирішуватися колегіально, або вчинення дій, які ніхто не має права здійснювати чи дозволяти, тощо);
в) вчинення акту, що входить до повноважень, але з метою, яку не передбачає закон (зловживання владою або службовим становищем, хабарництво, службове підроблення).
Притягнення до кримінальної відповідальності державних службовців здійснюється на підставі Кримінального кодексу України (Розділ ХVІІ Службові злочини, ст ст 364-370).
6.2-2) Обставини, що обтяжують відповідальність держ службовця
- ЗУ Про держ службу (ст. 67)
6.2-3) Кримінальна відповідальність за службові злочини
КК України, Розділ XVII ст.ст. 364-370
Файли
❎ ВИСНОВКИ
Дослідження "Системи" корупції в Україні (Eng)
Файли
Стислий зміст:
