вул. Набережно-Хрещатицька, 1-А

Дизель-моторна станція парового млина "Лазар Бродський"

Фото 2002 р.

Наб-Хр 1-А фото 1

Фото 2005 р.

Наб-Хр 1-А фото 2

Фото 2019 р.

Наб-Хр 1-А фото 3

Ділянка по вул. Набережно-Хрещатицькій, 1-а знаходиться на території Подільського району м. Києва, в кварталі, обмеженому вулицями Набережно-Хрещатицькою, Боричів узвіз, Сагайдачного та Ігорівською. Її територія, включає, зокрема, нинішні дільниці по вул. Боричів узвіз, 13 та Набережно-Хрещатицькій, 1-а.Відома з 9 ст. н.е., мала назви Велика Хрещатицька, Хрещатик, Хрещатицька. Сучасна назва — з 1869 року.

Історія формування садиби простежується починаючи з середини XIX століття. Внаслідок пожежі на Подолі літом 1811 p. відбулося регулярне перепланування цієї частини Києва (проект арх. В.І. Гесте). Відтоді почав складатися обрис ділянки.

До середини XIX ст., на цій території розташовувалися три садиби, що перебували в приватній власності. Забудова ділянок складалася головним чином з невеликих, дерев'яних чи змішаних двоповерхових будівель та тимчасових дерев'яних складських приміщень.

У 1856-1857 pp., на наріжній частині ділянки був споруджений триповерховий, кам'яний, Г-подібний у плані будинок млина. Крім млина на території садиби на 1870 р., містилися: одноповерхові цегляні конюшня та кузня. Двір до сусідніх боків був обнесений брандмауером. Згодом до корпуса млина було прибудовано димар.

У 1888 р. на новій території підприємства був зведений 4-поверховий цегляний виробничий корпус по фронту Набережно-Хрещатицької вулиці.

У 1892 p., почалося відновлення млина, що був зруйнований в наслідок пожежі 1890 р. Корпус відбудовувався на старому фундаменті і був доведений до 5 поверхів, причому верхній поверх був оформлений як мансардний. Тоді ж зводився двоповерховий склад для збереження зерна по фронту вул. Боричів узвіз, згодом надбудований. У 1895 p. тут був зведений великий будинок елеватора, а до млина прибудований новий 5-поверховий кам'яний об'єм. У 1899 р. до первісного об'єму на розі Набережно-Хрещатицької та Ігорівської вул. була зроблена невелика кам'яна прибудова за проектом архітектора М.М. Гарденіна. У 1902 p. зводилися цегляні брандмауери з залізними стінами при кам'яному зерносховищі (арх. А.К. Краусс). Водночас тим самим архітектором було пристосовано стару будівлю млина під склад борошна з конторським приміщенням. В тилу корпуса млина по Набережно-Хрещатицькій вул. були споруджені об'єми парового відділення зі слюсарнею і кузнею, а також машинного відділення.

У липні 1906 р. на території млина знову сталася велика пожежа. У 1907 p. був складений проект нового елеватора (інженер Ч. Волкенштейн). Будинок вирішений у вигляді колосальної базиліки, з північно-східного боку увінчаний квадратною в плані вежею. Фасадні стіни з нетинькованої червоної цегли розчленовані лопатками. Частина об'єму всередині елеватора була розділена перекриттями на 7 поверхів.

У 1909 p. було зведено нове цегляне 2-поверхове зерносховище (архітектор А.К. Краусс). До будинку млина з боку набережної була прибудована вежа, яка стала новою субдомінантою забудови комплексу.

Останню капітальну споруду на терені млина зведено 1912 p. На місці колишнього машинного відділення був споруджений цегляний корпус дизель-моторної станції . Цей корпус в архітектурному відношенні є чи не найбільш своєрідним на терені комплексу (інженер О.М. Вербицький). Фасади дизель-моторної станції були оформлені в модернізованому романо-готичному стилі; стіни зміцнені контрфорсами.

У листопаді 1920 p. головний будинок млина і ряд інших будівель були знищені пожежею. Елеватор і приміщення дизель-моторної станції збереглися. З цього часу млин не використовувався за призначенням. Колишній елеватор у довоєнні роки являв собою зерносховище. По війні тут містився склад. Зрештою, цей будинок і прилегла територія поступили у користування Міністерства культури УРСР. Протягом 1971-81 pp. колишній елеватор було реконструйовано під книгосховище Національної парламентської бібліотеки України (до 1991 p. - Державної республіканської бібліотеки ім. КПРС). Водночас біля будинку елеватора був зведений у сучасних формах корпус філії бібліотеки з читальним залом (арх. О. Малиновський, В. Суворов).

Будівля мала статус пам’ятки архітектури (наказ по Комітету від 16.05.94 № 10 Кат.охор.: нововиявлена (Промислова архітектура).

Дизель-моторний корпус (вул. Набережно-Хрещатицька,1-а) упродовж 1922 p. було відновлено як комунальну електростанцію. У 1940 p. споруду значно перебудовано. Всередині були споруджені додаткові опори та влаштовані дерев'яні перекриття, що утворили три повні поверхи й невелике горище у вигляді мезоніну. Вікна з торця частково закладені. Споруда цегляна, триповерхова з підвалом, прямокутна в плані. Нині головним є фасад, що виходить на сучасну червону лінію Набережно-Хрещатицької вулиці. Його утворено шляхом декорування колишньої внутрішньої стіни, яка внаслідок розбирання частини первісної будівлі стала зовнішньою. Гладка поверхня стіни розчленована подвійними пілястрами, що завершуються "коринфськими" капітелями. Центральну вісь, якій відповідає головний вхід до будинку, завершено трикутним щипцем. Вхідний портал оформлений колонами, на які спирається вузький балкон з цегляною балюстрадою. Тильний та бічні фасади в основному зберегли історичний декор з елементами модернізованого романо-готичного стилю. Після реконструкції в цьому будинку був розміщений НДІ зерна. З 1946 р. тут діяла лабораторна база заводу "Електроприлад". З 1971 р. і до останніх років у будинку містився гуртожиток ВАТ "Електроприлад". У нижньому поверсі з 1990-х pp. діє ресторан. Споруда має статус пам’ятки архітектури (наказ по управлінню охорони пам’яток від 07.11.01 № 153. Кат.охор.: нововиявлена (Промислова архітектура).

Колишні елеватор та дизель-моторний корпус млина "Лазар Бродський" мають значну культурну цінність, будучи визначними зразками промислової забудови Києва початку XX ст. Будівлі включено до "Зводу пам'яток історії та культури України" по м. Києву як пам'ятки архітектури. Ділянка знаходиться на території історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ", входить до архітектурної та археологічної охоронних зон.

Будівля була нововиявленною пам’яткою архітектури (Наказ Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища від 07.11.01. № 153).

Розміщуються на території державного історико-архітектурного заповідника “Стародавній Київ”


Back to Top