1. Головний корпус Пивоварного заводу М. Ріхерта, 1895 рр.(поточнена дата об’єкта: 1870-і-1882рр., 1890-1891рр., 1895р., 1908-1909 рр.,1912-1913рр.)
Об’єкт розташований в межах центрального історичного ареалу, в історичній місцевості Поділ, на території археологічної охоронної зони.
Територія заводу розташована біля підніжжя гори Юрковиці, займає майже кутове положення між вулицями Фрунзе і Нижньоюрківської. Займає земельну ділянку по червоній лінії забудови вулиці Фрунзе. Ділянка неправильної прямокутної форми, її загальна площа становить 7.006 кв. м.
Головний корпус розташований у центрі садиби, довгим боком (57,0 м) спрямований вглиб ділянки, коротким (32,0 м) - звернений до вул. Фрунзе. Площа будівель головного корпусу становить 5.624 кв.м. Комплексна споруда головної будівлі сформувалася за кілька етапів – з 1870 по 1913рр.
До складу будівлі головного корпусу входить 6 частин: сушильна башта, солодовня, варильня, льодовня, склад та котельня. Кожна з функціональних частин зберегла особливості первісного планувально-просторового рішення.
Комплекс головної будівлі - різноповерховий (від одного до шести поверхів) з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані - неправильний прямокутник, що включає трапецієподібне за абрисом трикамерне приміщення льодовні, трапецієподібну у плані броварню з внутрішнім зальним розплануванням, прямокутні у плані солодовню із зальним розплануванням та сушильну башту з прилеглими до неї службовими приміщеннями. Головний вхід - у центрі солодовні. Перекриття пласкі, у виробничих залах – на проміжних опорах (дерев'яно-металевих - у броварні, залізобетонних – у солодовні). Підвали мають цегляні і залізобетонні склепіння. Дах над броварнею – односхилий із ліхтарем верхнього світла над виробничою залою, над льодовнею - двосхилий під бляхою із горищем, над солодовнею – був двосхилий (на даний час - відсутній), над шестиповерховою сходовою клітиною сушильної башти - плаский. Звернені на подвір'я фасади льодовні, варільні та складу мають спрощений утилітарний вигляд.
2. Житловий будинок Пивоварного заводу М. Ріхерта, 1910-і рр.
Ділянка заводської садиби розташована на території біля підніжжя гори Юрковиці, з відступом від червоної лінії забудови вулиці Фрунзе (колишня вул. Кирилівська), замикає перспективу вул. Оленівської. На території садиби збереглися такі історичні споруди: головний корпус (в т. ч. стара броварня), димар, колишній житловий будинок.
Будинок споруджений як окрема будівля в 1910-х рр. Тепер є частиною головного корпусу з загальною несучою стіною і межує з баштою сушильні, броварнею та складом. Чоловим фасадом звернений до вулиці Фрунзе.
Двоповерховий з підвалом, цегляний, у 1961 р. облицьований керамічною цеглою. Значно перебудований із внутрішнім переплануванням і заміною первісного вальмового даху на плаский. У плані споруда прямокутна. Головний симетричний фасад на п’ять віконних осей. Вікна прямокутні, одностулкові, на другому поверсі обрамлені вухастою лиштвою з замковими каменями й прямими сандриками. У двох вікнах другого поверху відсутнє скло, в решті вікон воно відсутнє частково. До будинку ведуть два входи – з вулиці та з виробничого приміщення головного корпусу. Двері, що ведуть до будинку з вулиці - дерев’яні, пофарбовані білою фарбою, до них ведуть невисокі металеві сходи, перила на них відсутні.
В середині будинку було зроблене перепланування, внутрішній об’єм будинку було розділено на житлову і нежитлову зони. Двері, що ведуть до житлової зони великі, дерев’яні, дверей між кімнатами будинку немає. Перекриття між поверхами залізобетонні, товщиною 0,8 м. Стелі високі, приблизно 3 метри, пофарбовані в білий колір. Підлоги бетонні, на першому поверсі є залишки дошок, якими була вислана підлога. На стінах є залишки шпалер та зеленої фарби, на одній із стін є залишки гіпсокартону. Сходи які ведуть у приміщення будинку бетонні, частково пошкоджені, обрамлені металевими кованими перилами.
3. Димар Пивоварного заводу М. Ріхерта, 1895 р.
Ділянка садиби заводу розташована на території біля підніжжя гори Юрковиці, з відступом від червоної лінії забудови вулиці Фрунзе (колишня вул. Кирилівська), замикає перспективу вул. Оленівської. На території садиби збереглися такі історичні споруди: головний корпус (в т. ч. стара броварня), димар, колишній житловий будинок.
Димар є просторовою домінантою і зведений як окрема споруда у південно-східній частині садиби. Споруда двоярусна, близько 40 м заввишки, цегляна, на бетонній основі, пофарбована, кругла в перетині із звуженням догори, по всій висоті закріплена металевими затяжками.
Перший ярус має гладенький стовбур з викладеною цеглою датою побудови «1895» у круглому медальйоні. Другий ярус прикрашено виступними вертикальними смугами, з'єднаними вгорі арками, що разом нагадує канелюри. Завершення труби вирішено у вигляді декоративних машикулів.
У цокольній частині розташований замурований вхід, оформлений площинним порталом з трикутним фронтоном, частково пошкодженим.