- Карта-схема буферної зони Софії - допустима висота забудови
- вул. Михайлівська, 10-12 Садиба-пам'ятка
- вул. Шевченко Тараса провулок, 3
- вул. Ярославів Вал, 10
- Перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11
1. Карта-схема буферної зони Софії
Файли 
- Управление объектами всемирного Природного наследия, ЮНЕСКО, 2011, 107с
- Управление объектами всемирного Культурного наследия, ЮНЕСКО, 2013, 322с
- Положення про Проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України, 2005
- Концепція плану організації території - Лавра, 2011 (підміна змісту поняття План розвитку та управління на зміст Опорного плану)
- Концепція плану організації території - Софія Київська, 2012 (підміна змісту поняття План розвитку та управління на зміст Опорного плану)
- Буферні зони охорони ансамблів Києво-Печерської Лаври та споруд Софійського собору, 2017, пам'ятки ЮНЕСКО
- Карта-схема. Допустима висота забудови
Фрагмент карти-схеми:
2. вул. Михайлівська, 10-12
Допустима висота забудови ділянок розташування, згідно режиму буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини, 12 метрів
Будинок № 10 - кін. 19-ст., фото 2000 року:
Будинок № 12 - 2-га пол. 19-ст., фото 1998 року:
Фото інформаційного стенду про 9-ти поверхове будівництво станом на грудень 2019 року:
Проект:
Фото будівництва станом на грудень 2019 року:
Проект:
3. вул. Шевченко Тараса пров., 3. Будівля зведена в 2014 році
Допустима висота забудови, згідно режиму буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини, 12 метрів
Фото станом на грудень 2019 року:
Проект:
4. вул. Ярославів Вал, 10. Садиба. Житловий будинок 1870-х рр.
Фото 2000 року:
Фото станом на грудень 2019 року:
Історичні відомості
Житловий будинок 1870-х рр., 1948, в якому містився готель «Версаль», де утримувалися уряд Української Держави, Антоній (Храповицький) і Євлогій (Георгієвський)
На червоній лінії забудови вулиці з відступом правої частини об'єму в глиб ділянки та утворенням парадного двору. Історія садиби простежується з 1816, коли її власниця — міщанка М. Дяченкова продала цю земельну ділянку з дерев'яним будинком дворянці, унтер-офіцерші Е. Кублицькій-Піотуховій. У 1870-х рр. власником садиби став потомствений почесний громадянин, київський купець 1-ї гільдії М. Біск, який 1877 продав її доньці губернського секретаря А. Вишневській. На цей час на ділянці стояв двоповерховий двоквартирний будинок, зведений за проектом арх. О. Шіле. На першому поверсі у восьмикімнатній квартирі мешкали господарі, 13 кімнат на другому поверсі здавали в найм. З тилу до будинку прилягав розташований на правій межі ділянки двоповерховий цегляний флігель, споруджений одночасно з ним й до 1892 надбудований поверхом. 1894 садиба належала дружині присяжного повіреного Ю. Френкель. З 1902 власником садиби була родина доктора медицини М. Страдомського, який згодом став директором Олександрівської міської лікарні, 1917комісаром Тимчасового уряду по місту Києву.
Будинок використовувався як прибутковий — житловий. З тут містився пологовий притулок, 1915 відкрито готель «Версаль». У 1930-і рр. споруду займали різні організації. 1940 проведено реконструкцію за проектом арх. В. Созанского. 1948-49 надбудовано два поверхи та прибудовано об'єм-вставку з боку сусіднього будинку № 8.
Чотириповерховий, цегляний. Оформлення фасадів еклектичне з елементами стилю ренесанс.
За Директорії УНР будинок використовувався як арештне відділення. Першими тут утримували за звинуваченням у державній зраді заарештованих 18 грудня 1918 міністрів, товаришів міністрів і урядовців різних складів уряду Української Держави, за винятком міністра закордонних справ Г. Афанасьева і міністра внутрішніх справ І. Кістяківського. Зокрема, голову Ради міністрів і міністра земельних справ С. Гербеля, міністра внутрішніх справ В. Рейнбота, міністра фінансів А. Ржепецького. Згодом всіх звільнили.
Тут утримували також заарештованих одночасно з урядовцями митрополита Київського Антонія (Храповицького) та єпископа Волинського Євлогія (Георгієвського). Від них вимагали видачі І.Кістяківського та ще кількох урядовців Української Держави. Звідси їх перевезли у василіанський монастир у м. Бучач (тепер Тернопільська обл.), де утримували п'ять місяців.
У готелі утримували заарештованих журналістів і співробітників газети «Утро» і «Вечер». Всі заарештовані — до 80 осіб — перебували в одній кімнаті, їм дозволялося бачитися з близькими родичами, посилати за обідами в паштетну. Прибирали самі по черзі. Як повідомляла преса, поводження з арештованими було дуже коректним.
У будинку був осідок Київської губернської надзвичайної комісії. Цей заклад довелося відвідати тоді за викликом В. Ханенко.
Після націоналізації будинок займали різні установи, у повоєнний час — аграрне видавництво. У дворі був кореспондентський пункт «Литературной газеты» — популярного московського видання «шістдесятників». Тепер тут міститься Об'єднання державних племінних заводів.
5. Перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 (стаття)
У четвер, 23 квітня 2020 р., кияни звернули увагу на інформаційний щит, що з’явився на розі Стрілецької вулиці і Георгіївського провулку.
Він повідомляв про початок археологічних досліджень на місцевому пустирі, що розташований просто під стінами Софійського собору — і про те, що тут відновлять будинок Георгія Нарбута, а також «регенерують історичне середовище».
Замовником цих розкопок значиться ТОВ «Докас». У 2019 році саме ця фірма, як повідомляли журналісти, отримала цю ділянку під житлову забудову — щоправда, через суд.
Втім, справжнім замовником робіт слід вважати іншу фірму, чий логотип також присутній на щиті — девелоперську компанію НЕСТ.
Як пишуть на сторінці компанії, вона займається нерухомістю ще з кінця 1990-х років. Тоді девелопери придбали в центрі Києва кілька будівель XIX століття — і реконструювали їх на бізнес-центри.
Нещодавно компанія добудувала ще один «офісник» на Михайлівській вулиці, а також вже декілька років планує реконструювати садибу Міхельсона на Пушкінській. На цій же ділянці, після закінчення археологічних робіт, компанія планує не лише відновити історичний будинок, в якому жив Нарбут, але й звести тут житловий квартал.
З’ясувалося, що цим проєктом опікується архітектурне бюро VIHAREV, яке допомагало реставрувати будинок купця Новікова на Подолі, а також працює над відновленням колишнього Центрального гастроному на Хрещатику.
