Буферна зона Софії

фото - Софийск пл

Зміст links-in

  1. Карта-схема буферної зони Софії - допустима висота забудови
  2. вул. Михайлівська, 10-12  Садиба-пам'ятка
  3. вул. Шевченко Тараса провулок, 3
  4. вул. Ярославів Вал, 10

1. Карта-схема буферної зони Софії

Файли pdf

Фрагмент карти-схеми:

Соф - Ьуф зона

Back to Top


2. вул. Михайлівська, 10-12

Допустима висота забудови ділянок розташування, згідно режиму буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини, 12 метрів

Будинок № 10 - кін. 19-ст., фото 2000 року:

Мих 10 фото 2000


Будинок № 12 - 2-га пол. 19-ст., фото 1998 року:

Мих 12 фото 1998


Фото інформаційного стенду про 9-ти поверхове будівництво станом на грудень 2019 року:

Мих 10 информ-щит


Проект:

Мих 12 проект с1

Мих 12 проект с2


Фото будівництва станом на грудень 2019 року:

Мих 10-12 фото 1

Мих 10-12 фото 2

Мих 10-12 фото 3

Мих 10-12 фото 4


Проект:

Мих 10 проект с1

Back to Top


3. вул. Шевченко Тараса пров., 3. Будівля зведена в 2014 році

Допустима висота забудови, згідно режиму буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини, 12 метрів

Фото станом на грудень 2019 року:

пров Шевч 3 фото 1

пров Шевч 3 фото 2

пров Шевч 3 фото 3


Проект:

Шевч пров 3 проект с1

Шевч пров 3 проект с2

Back to Top


4. вул. Ярославів Вал, 10. Садиба. Житловий будинок 1870-х рр.

Фото 2000 року:

Яр Вал 10 фото 1 2000


Фото станом на грудень 2019 року:

Яр Вал 10 фото 2 2019

Історичні відомості

Житловий будинок 1870-х рр., 1948, в якому містився готель «Версаль», де утримувалися уряд Української Держави, Антоній (Храповицький) і Євлогій (Георгієвський)

На червоній лінії забудови вулиці з відступом правої частини об'єму в глиб ділянки та утворенням парадного двору. Історія садиби простежується з 1816, коли її власниця — міщанка М. Дяченкова продала цю земельну ділянку з дерев'яним будинком дворянці, унтер-офіцерші Е. Кублицькій-Піотуховій. У 1870-х рр. власником садиби став потомствений почесний громадянин, київський купець 1-ї гільдії М. Біск, який 1877 продав її доньці губернського секретаря А. Вишневській. На цей час на ділянці стояв двоповерховий двоквартирний будинок, зведений за проектом арх. О. Шіле. На першому поверсі у восьмикімнатній квартирі мешкали господарі, 13 кімнат на другому поверсі здавали в найм. З тилу до будинку прилягав розташований на правій межі ділянки двоповерховий цегляний флігель, споруджений одночасно з ним й до 1892 надбудований поверхом. 1894 садиба належала дружині присяжного повіреного Ю. Френкель. З 1902 власником садиби була родина доктора медицини М. Страдомського, який згодом став директором Олександрівської міської лікарні, 1917комісаром Тимчасового уряду по місту Києву.

Будинок використовувався як прибутковий — житловий. З тут містився пологовий притулок, 1915 відкрито готель «Версаль». У 1930-і рр. споруду займали різні організації. 1940 проведено реконструкцію за проектом арх. В. Созанского. 1948-49 надбудовано два поверхи та прибудовано об'єм-вставку з боку сусіднього будинку № 8.

Чотириповерховий, цегляний. Оформлення фасадів еклектичне з елементами стилю ренесанс.

За Директорії УНР будинок використовувався як арештне відділення. Першими тут утримували за звинуваченням у державній зраді заарештованих 18 грудня 1918 міністрів, товаришів міністрів і урядовців різних складів уряду Української Держави, за винятком міністра закордонних справ Г. Афанасьева і міністра внутрішніх справ І. Кістяківського. Зокрема, голову Ради міністрів і міністра земельних справ С. Гербеля, міністра внутрішніх справ В. Рейнбота, міністра фінансів А. Ржепецького. Згодом всіх звільнили.

Тут утримували також заарештованих одночасно з урядовцями митрополита Київського Антонія (Храповицького) та єпископа Волинського Євлогія (Георгієвського). Від них вимагали видачі І.Кістяківського та ще кількох урядовців Української Держави. Звідси їх перевезли у василіанський монастир у м. Бучач (тепер Тернопільська обл.), де утримували п'ять місяців.

У готелі утримували заарештованих журналістів і співробітників газети «Утро» і «Вечер». Всі заарештовані — до 80 осіб — перебували в одній кімнаті, їм дозволялося бачитися з близькими родичами, посилати за обідами в паштетну. Прибирали самі по черзі. Як повідомляла преса, поводження з арештованими було дуже коректним.

У будинку був осідок Київської губернської надзвичайної комісії. Цей заклад довелося відвідати тоді за викликом В. Ханенко.

Після націоналізації будинок займали різні установи, у повоєнний час — аграрне видавництво. У дворі був кореспондентський пункт «Литературной газеты» — популярного московського видання «шістдесятників». Тепер тут міститься Об'єднання державних племінних заводів.


Back to Top